У невеликій роздягальні дитячого будинку №7 на низенькому ослінчику сидів хлопчик чотирьох років. Поряд вовтузилися двоє дорослих: молода жінка і дещо старший чоловік. Вони судорожно знімали з дитини мокрі черевики, комбінезон і в’язану шапочку. Потім жінка вправно втиснула його в мініатюрну піжамку, а чоловік спробував взути в сандалі. Так все не на ту ногу. Хлопчик покірно підставляв то одну, то іншу. – Ну, ось Артемку! – торохтіла без угаву пані. – Он, бачиш, друзі твої вже обідати сіли! Давай швидше!
Хлопчик повільно підняв голову і подивився їй прямо в очі: – Олено! – прошепотів він, ледь ворушачи губами. – Коли заберете? Га…? Після сну…!? – Ну ось… знову
Батьки дружини це просто «нехороші люди» ну я так особисто вважаю. Коли ми одружилися, у мене були хороші стосунки з її батьками. Купили спільну машину для справи, тесть взяв кредит, а я потім половину вартості віддав за 3 місяці. Ремонти робота все нормально було. Згодом вже почалося
Привіт всім, хотів би поділитися своєю історією. Мені 26 років, дружина молода вчиться на очному. Я працюю, скільки можу заробляю. Але… Батьки дружини це просто «нехороші люди» ну
– Ти що зовсім? – говорила їй подруга, – ходиш зі своїм чоловіком, вибираєш подарунки його колишній? Це неприпустимо! Такого я ще не бачила
Наталя знала, що у Олега є донька. Її це не стосувалося, з дівчинкою вона знайома не була. Там були якісь складнощі з мамою дитини. Олег їздив в містечко
Ігор в’їхав у двір будинку і відразу побачив Олену, яка з ніг збилася у пошуках матері. Він одразу впізнав її, хоча минуло понад вісім років після закінчення школи. Розпатлана, з розширеними від страху очима, але це була все та ж Оленка
Ігор вийшов з машини на парковці біля магазину. Повз нього пройшла жінка в сірому мішкуватому плащі. – Наталіє Іллівно, вітаю! – гукнув її Ігор. Літня жінка не відреагувала
Їй стало страшно від того, що збиралася робити, але тікати нерозумно, та й пізно. З острахом вона підходила до відчинених дверей. На порозі стояла молода і симпатична жінка, і зовсім не товста, навіть навпаки
Вони зустрічалися два роки. Іноді він навіть залишався ночувати у неї. Але частіше просто затримувався допізна і повертався додому. Вона відпускала, сумувала і чекала наступного дня. Високий, солідний,
Рита росла в сім’ї, де командував батько. Жили бідненько, бо він довго на одній роботі не затримувався, то прогуляє, то посвариться. Мама, сумна і розчарована чоловіком, ніколи практично не сміялася – її життя не сприяло радості і веселощам. Але вдома завжди було чисто, Рита доглянута, хоч і не в дороге, і завжди охайно одягнена. Мама відмовляла собі в усьому, аби у доньки було не гірше, ніж у всіх
Надивившись на мамине сіре і важке життя, дівчинка зрозуміла, що так вона жити не буде ніколи. Маргарита, коли підросла, вирішила, що вийде заміж тільки за ідеального хлопця. Вона
Чи можна вважати розлучницею жінку, яка майже рік зустрічалася з чоловіком, не здогадуючись, що у нього є законна дружина, а потім, коли зрозуміла, що при наді, отримала пропозицію руки і серця. Правда з’ясувалася. Але давайте про все по порядку
Відразу скажу, до чоловіків, які стрибають у гречку, будучи в шлюбі, я ставлюся вкрай негативно. Вважаю, що, якщо любов пройшла – просто іди з сім’ї, не ставай зрадником,
Нещодавно мені виповнилося сорок. І головним подарунком до Дня народження виявилося те, що я подала на розлучення з чоловіком
Ми одружилися двадцять років назад, я тоді мріяла про «принца» з яким проживу довге і щасливе життя… Але на жаль. Він таким «принцом» не був. Ми йшли до
Як це я жити заважаю? Ну і заяви скажу я вам! Тобто все буде летіти шкереберть, а мені мовчки з посмішкою спостерігати? Чия чогось не розумію і треба було вчинити якось інакше?
Трохи більше року тому мені запропонували вигідну ціну за мою квартиру. У мене були багаті сусіди, і вони вирішили викупити мої квадратні метри, щоб зробити одну велику квартиру.
Мій кавалер говорив про одруження. Я натякнула, що доглядати за ним, прати йому, готувати, прибирати буду тільки в тому випадку, якщо він зробить мені дарчу на свою квартиру. І на цьому наші стосунки закінчилися
Добрий день. Мені п’ятдесят дев’ять років, на пенсії. Давно розлучена, син дорослий, тому вже кілька років займаюся влаштуванням свого особистого життя. Різних претендентів за цей час побачила, з

You cannot copy content of this page