Дозвілля
Того дня я віддавала заміж доньку, хіба я думала що насправді влаштовую свою долю? У моєму віці вже мало переймаєшся своїм особистим життям. Воно як? Аби допрацювати до
Чоловік подарував каблучку на річницю, а за тиждень дружина дізналась, для кого вона насправді була… Людмила стояла біля вікна, розмішуючи чай, що давно охолов. За шибкою травень розписував
Я повернулася додому раніше — і побачила свою подругу в моїй піжамі. Поруч із моїм чоловіком. Двері розчинилися. Аня завмерла на порозі спальні. На їхньому ліжку лежала Олена
— Ні, не так буряк ріжуть! — свекруха знову докоряла невістці. — Дай сюди, я сама. Зелений Ланос підстрибував на вибоїнах, пральна машина хиталася на задньому сидінні. Кіра
— Ти думав, я просто так віддам ключі від квартири? — застала чоловіка зненацька, коли побачила в його руках підозрілі документи. Антоніна нервово зачинила за собою двері. Світла,
Чоловік зник, залишивши дружину з дітьми та іпотекою. Але за пів року все перевернулося Олена прокинулась від набридливого звуку крапель. Крап. Ще крап. Варто було задрімати, як кран
Він залишив мене, не знаючи, що я очікую від нього дитину. А через три роки ми випадково зустрілися… Марина дивилася у вікно, розгублено стискаючи в руці тест. Дві
— Ми годуємо зятя, а він усі гроші своїй мамі відсилає? — обурювалася теща, навіть не підозрюючи всієї правди. — Ти тільки уяви! Вони живуть у нас, ми
– Марино Федорівно, а ви зможете мене підмінити? – Коли? – Та завтра. – Ой, ні, Ніно, вибач, завтра не можу, я йду до театру. Марина з таким
— Віро Олегівно, ви б хоч іноді віталися з родичами, — примружилася Олена, заходячи до ліфта. Я дивилася прямо перед собою, рахуючи поверхи. Дев’ятий, восьмий, сьомий. Ще трохи,