Мар’яна сиділа на краю високого двоспального ліжка в чужій, занадто холодній кімнаті, обхопивши себе
Коли Марта Петрівна переступила поріг доньчиної квартири, у коридорі пахло смаженою цибулею, розлитим енергетиком
Через двадцять п’ять років я досі іноді думаю, як би склалося моє життя, якби
– Олено Сергіївно, ми гроші збираємо на подарунок Соломії. Вона сьогодні донечку народила! Олена
— Ти серйозно зараз запитуєш, чому я стою посеред порожнього двору о сьомій ранку
— Іринко, ну скільки можна вже? У мене від твого постійного невдоволення вже голова
— Ти точно певна, що хочеш це зробити? Бо мама ж нам цього так
— Ой, Зоряно, зовсім ти чоловіка не бережеш! Не цінуєш його, — докірливо похитала
— Ти йдеш до іншої, а свою немічну матір залишаєш на мене за копійки?
— Та куди ж ми її в ту бетонну коробку візьмемо, Василю? Там же