— Ти просто приймачка в цьому домі! — ці слова свекрухи, мов розпечене залізо,
— Я виставила валізи твоєї матінки на сходи! Вона порпалася в моїх особистих речах
Бенедикт (або просто Беня) мав класичне забарвлення, яке в народі називають «маркіз»: спина відливала
У тихому київському ресторані, захованому в затишному провулку біля Андріївського узвозу, панувала м’яка напівтемрява.
Ольга сиділа у своїй маленькій квартирі в Черкасах, коли телефон задзвонив пізнім осіннім вечором.
Ми познайомилися в Тернополі наприкінці дев’яностих. Місто тоді здавалося сірим, але для Вікторії воно
Весна в Києві завжди приходила з запахом тополиного пуху й гомоном граків на старих
— Зізнавайся негайно! Хто вештався в моїй квартирі, коли мене там не було? —
— Ти дозволив своїм приятелям-будівельникам оселитися в моїй квартирі, яку бабуся залишила мені в
— Ти справді думаєш, що можеш просто приїхати через стільки років і забрати мене,