Дозвілля
Я не рахував грошей. Ми були разом, і це було головне. Але з часом я почав помічати, що щось не так. Марина ніколи не пропонувала розділити витрати. Вона не замислювалася про побутові рахунки, не питала, як можна допомогти. Вона жила на всьому готовому, а я мовчки тягнув усе на собі
Для моєї дівчини я бездонна криниця. Вона бере у мене гроші й думає, що
Дозвілля
– 150 тисяч гривень?! – я мало не перелила на себе чай, коли Мирослав зачитав повідомлення від своєї матері. – Це що, бюджет на квартиру? Він винувато глянув на мене, крутячи телефон у руках. – Вона хоче, щоб наше весілля було на рівні. – На рівні кого?! – не витримала я. – На рівні якого століття? Вона що, вважає, що я з олігархічної родини?
– 150 тисяч гривень?! – я мало не перелила на себе чай, коли Мирослав
Дозвілля
Але я зрозуміла, що хтось зверху прямо зараз говорить зі мною
Одного разу, шість років тому, я насилу прокинулась вранці і стала варити кашу. Була
Дозвілля
– 20 тисяч гривень? – здивовано вигукнула я, дивлячись на папірець, який мама нещодавно знайшла у татовій кишені. – Звідки така сума? Батько, здається, і не збирався відповідати. Він стояв біля нашого старого серванта, порпаючись у власному гаманці, мов не чув мого запитання. Мені аж терпли руки від напруги. Бо я, Андріана, його донька, завжди знала одну просту річ: він на нас економить усе, навіть зайву копійку, зате ніколи не скупиться на свої власні забаганки
– 20 тисяч гривень? – здивовано вигукнула я, дивлячись на папірець, який мама нещодавно
Дозвілля
Свекруха прийшла до нас о шостій ранку, постукала тихенько у двері спальні, а тоді почала верещати на весь будинок: “Марто, Іване, все! Мені прийшов кінець! Допоможіть, бо мені зовсім кепсько!” Я підскочила з ліжка на рівні ноги, а Іван ледве встиг надягнути штани. В ту мить я подумала – ну все, стався черговий приплив прикрості, бо свекруха вміла розпалити драму однією фразою
Свекруха прийшла до нас о шостій ранку, постукала тихенько у двері спальні, а тоді
Дозвілля
Я завжди відчувала, що для моєї свекрухи Галини я була мов колючка в оці, яка дратувала її щодня. Але ніколи не могла уявити, що вона зайде аж так далеко, щоб зруйнувати наш шлюб із Богданом та змусити мене тремтіти на холодній вулиці посеред ночі
Я завжди відчувала, що для моєї свекрухи Галини я була мов колючка в оці,
Дозвілля
Я зайшла додому і побачила, як свекруха – стоїть на драбині у моїй спальні та знімає штори. Мій подив змінився обуренням, коли я помітила, що вона скористалася власними ключами, аби проникнути до нашої квартири без попередження. – Галино Петрівно, що ви робите? – стримуючи голос, запитала я. – Олю, не хвилюйся, – недбало кинула вона, не злазячи з драбини. – Я помітила, що ваші штори в пилюці. Треба ж їх випрати, аби Артем не дихав цим брудом. У мене ж ключі на екстрений випадок, от я й вирішила не чекати.
Я прокинулася сьогодні з такою неймовірною ідеєю, що аж посміхнулася до власного відображення в
Дозвілля
Зі Станіслав ми разом 50 років. Я ніколи б і подумати не могла, що в такому віці мій чоловік піде на ось такий крок. До того ж, Анна, наша добра знайома, якій я завжди відкривала душу. Той день, коли я побачила в телефоні чоловіка їх переписку, у мене земля пішла з-під ніг. А потім пригадалися всі його “набуті” звички, такі я: парфуми, випрасувані сорочки і нові шкарпетки
Зі Станіслав ми разом 50 років. Я ніколи б і подумати не могла, що
Дозвілля
Як ми свекруху заміж видавали
Як ми свекруху заміж видавали — Олег, ну скільки можна? Я вже не знаю,
Дозвілля
Я не обдумуючи попрямувала до свекрухи. Якщо вона могла без мого відома забрати наших 250 тисяч гривень, то і я могла з’явитися на її порозі без попередження. – Лесю, проходь! Яка несподіванка! Якими вітрами?, – почала говорити пискливим голосом мені мама чоловіка. Ох я того дня і вилила душу. Але що з того, як окрім без грошей, я залишилася ще й без чоловіка
– Ти жартуєш?, – я втупилася в телефон, намагаючись переварити побачене. 250 тисяч гривень. Виведені

You cannot copy content of this page