Це була звичайна сільська крамниця, де запах свіжого хліба перемішувався з ароматом господарського мила
— Олег, ти справді вважаєш, що я маю продати квартиру, яку мені залишила тітка,
— Ти зняв усі наші заощадження з рахунку, щоб купити своїй сестрі нову машину?
— Андрію, скажи чесно: ти справді збирався купити Наталі машину на мої гроші? Не
— Олено, ти що, серйозно? — голос Андрія дзвенів від здивування й роздратування, ніби
— Марія Петрівно, ви серйозно? Ви тут робите що? Це мій вечір, мій день,
— Маріє Петрівно, це мій заміський будинок, моя власність, і я не дозволю, щоб
Ранок Наталії завжди починався задовго до того, як сонце встигало розігнати туман над Дніпром.
— Андрію, подивись сюди, будь ласка, — я тихо повернула ноутбук до нього екраном.
— Маріє Іванівно, ви серйозно вважаєте, що я не вмію навіть елементарних речей по