Дозвілля
Я прийняла рішення, яке вважала єдино правильним – я все розповіла Матвію. Попередила його про материнські плани, щоб він був готовий і захистив Аліну від цього всього.
У кожного з нас є свої уявлення про красу, але інколи вони набувають химерних
Дозвілля
– Марин… Ну, якщо подумати тверезо, без емоцій, – тихо почав він, не підводячи очей. – Мама дійсно тоді витрачала свої вихідні й будні. Їй було важко їздити через усе місто в забитих автобусах. Вона ж не вигадує, що сиділа з малим.
Олена Степанівна, моя свекруха, за будь-якої нагоди любила повторювати, що вона – людина залізобетонних
Дозвілля
– Ну що, скептику мій, – переможно мовив Андрій, роззуваючись у коридорі. – Чому не зустрічаєш героя з оркестром? Я офіційно працевлаштований!
Життя часом робить такі круті віражі, що не встигаєш за кермо вхопитися. Наш сімейний
Дозвілля
– Сину, Марічці ми лише допомогли з першим внеском, усе інше вона заробила і сплатила сама, – вкотре пояснював батько. – Влаштуйся на стабільну роботу, почни відкладати, і ми підставимо плече.
Ми з моїм Богданом разом уже майже чотири десятиліття. Скоро будемо збирати всю родину
Дозвілля
– Усе це старе ганчір’я – на смітник, – розпоряджався він, пакуючи речі бабусі Юстини у великі чорні пакети. – Воно тільки сирістю й хворобами пахне. Пора жити для себе.
Шість років мого життя минули під монотонне цокання старого годинника та специфічний запах ліків,
Дозвілля
Мар’яна дивилася на старшого сина й не могла впізнати: дорослий, серйозний, погляд глибокий, точнісінько як у його батька колись.
Дорога здавалася нескінченною. Мар’яна затамувала подих, притулившись лобом до прохолодного, трохи припорошеного пилом скла
Дозвілля
Коли Марія дізналася про майбутнє весілля, я зітхнула з полегшенням. Ну ось тепер, думала я, декорації впадуть. Вона нарешті прокинеться, переплаче цю звістку і почне помічати інших чоловіків навколо. Але те, що відбулося далі, не вкладалося в жодні межі здорового глузду
За вікном сутеніло, накрапував дрібний травневий дощ, а з кімнати праворуч уже третю годину
Дозвілля
– Мамо, чому? – тихо, але твердо запитала я, дивлячись їй прямо в очі. – Чому ти не можеш просто порадіти за нас? Коли Тарас купував квартиру чи міняв машину, ти світилася від щастя. Чому наші успіхи викликають у тебе лише роздратування?
У кожній родині є свої неписані сценарії, де ролі розподілені ще з колиски. Мені
Дозвілля
Він щиро вірить, що це просто людяність. Але я бачу, як кожна така послуга, кожен куплений за його ініціативою пакунок продуктів чи полагоджений змішувач на кухні колишньої дружини сприймається нею як невидимий місток назад. Для неї він досі залишається «своїм»
Кажуть, що коли жінка погоджується стати дружиною розлученого чоловіка, вона автоматично підписує контракт на
Дозвілля
– Піду, бо серіал скоро почнеться. А цим «молодятам» давно пора про вічне думати, а не по кущах ховатися, – пробурчала вона на прощання і пошкандибала в бік сірих багатоповерхівок.
Сонце стояло в зеніті, пробиваючись крізь густе листя старого каштана й малюючи на асфальті

You cannot copy content of this page