Суботній ранок розпочинався за звичним сценарієм, що був відшліфований роками нашої спільної долі. Мій
Це була звичайна середа, одна з тих, що зливаються у нескінченну сіру стрічку, але
— Це моя оселя, Надіє Іванівно. Моя особиста власність. Я купувала її за власні
На 78-му році життя не стало дідуся Григорія, маминого батька. Це був відсторонений, небалакучий
— Ти просто приймачка в цьому домі! — ці слова свекрухи, мов розпечене залізо,
— Я виставила валізи твоєї матінки на сходи! Вона порпалася в моїх особистих речах
Бенедикт (або просто Беня) мав класичне забарвлення, яке в народі називають «маркіз»: спина відливала
У тихому київському ресторані, захованому в затишному провулку біля Андріївського узвозу, панувала м’яка напівтемрява.
Ольга сиділа у своїй маленькій квартирі в Черкасах, коли телефон задзвонив пізнім осіннім вечором.
Ми познайомилися в Тернополі наприкінці дев’яностих. Місто тоді здавалося сірим, але для Вікторії воно