Отже, я сувора? Жінка, якій не можна сказати правду? — перепитала я крижаним тоном.
Суботній ранок розпочинався за звичним сценарієм, що був відшліфований роками нашої спільної долі. Мій
Знову відмовки! Я ж просив! Вона хвилюється, коли ми мовчимо! Ти ж знаєш її характер
Це була звичайна середа, одна з тих, що зливаються у нескінченну сіру стрічку, але
— Ігорю, — Олена повернулася до чоловіка, і її тон став тихішим, але в ньому з’явилася сталева нотка. — Я поважаю той факт, що це твоя мама. Але якщо ти погоджуєшся з тим, що я тобі «не підходжу», то давай прямо зараз обговоримо твій переїзд.
— Це моя оселя, Надіє Іванівно. Моя особиста власність. Я купувала її за власні
Я був упевнений, що схопив бога за бороду: кохана жінка, вірний друг, успішний бізнес. Залишалося тільки збудувати дім і виростити сина. Тоді я ще не знав про напис на персні царя Соломона: «І це теж мине».
На 78-му році життя не стало дідуся Григорія, маминого батька. Це був відсторонений, небалакучий
Ти в гостях у моїх батьків, не забувай. Коли заведеш свій дім — там і командуй.
— Ти просто приймачка в цьому домі! — ці слова свекрухи, мов розпечене залізо,
Я тобі казала ще на весіллі — очі в неї порожні. Ось воно і вилізло.
— Я виставила валізи твоєї матінки на сходи! Вона порпалася в моїх особистих речах
Того дня я повернувся після нічної зміни, прийняв душ і провалився в сон. Вже ближче до обіду мене розбудила донька, яка прийшла зі школи. – Тату, вставай, ти маєш це побачити. Беня сім’ю додому привів…
Бенедикт (або просто Беня) мав класичне забарвлення, яке в народі називають «маркіз»: спина відливала
Він підвівся, обійшов стіл і став на одне коліно. Наталя відчула, як усе навколо завмерло — навіть музика ніби стала тихішою
У тихому київському ресторані, захованому в затишному провулку біля Андріївського узвозу, панувала м’яка напівтемрява.
П’ять років одна після втрати чоловіка, без відпочинку, без вихідних. Усе на своїх плечах.
Ольга сиділа у своїй маленькій квартирі в Черкасах, коли телефон задзвонив пізнім осіннім вечором.
Я знала про їхні стосунки все. Знала, що Андрій часто сам готував вечерю собі й синові, поки Віка «відпочивала» після чергового ресторану. Знала, що він сам прасував свої сорочки, поки вона скаржилася на втому.
Ми познайомилися в Тернополі наприкінці дев’яностих. Місто тоді здавалося сірим, але для Вікторії воно

You cannot copy content of this page