Вчора з чоловіком на гостину до його хорошого знайомого ходили. Так я звідти вийшла зі сльозами на очах. Так і не зрозуміли ми що то таке узагалі було. Театр абсурду, чесне слово. І виставу влаштував не хтось, а господар дому. Ювіляр, якого ми власне і прийшли привітати
Вчора з чоловіком на гостину до його хорошого знайомого ходили. Так я звідти вийшла зі сльозами на очах. Так і не зрозуміли ми що то таке узагалі було.
Звичайний, трохи пізній і дуже розслаблений ранок вихідного дня. Настирливий дзвінок у двері. Як була, не розчесана і не вмита, відчиняю двері. На порозі молода дуже гарна і заплакана жінка: «На, – дає мені до рук немовля, – Батько твій чоловік, не сумнівайся.»
Дзвонили настирливо. На порозі стояла жінка з немовлям на руках. Я відчинила.«» – Ось, – простягла вона мені дитинку. – Батечко – твій чоловік. Мені хлопчик не потрібний.
У переповнений салон автобуса увійшла бабуська. Була без п’ятнадцяти восьма ранку понеділка. Народ їхав на роботу похмурий, сонний, недоброзичливий, а бабусю приперло взяти з собою об’ємну картату сумку на коліщатках (а, вірніше, на колесах, тому що вони за розміром цілком заслуговують повного імені), в якій щось пищало і дзвеніло
Пропустивши два забитих під зав’язку автобуса, бабуська втратила надію дочекатися порожній і, розімнувши плечі, приготувалася штурмувати перший, який пригальмує біля зупинки. Пасажири з вікон з ледачою цікавістю спостерігали,
Я вже майже 6 років як займався боксом, бо теніс і баскетбол мій батько відкинув за безглуздістю в разі чого на вулиці. У якийсь момент я набрався сміливості і став щитом між братом і вітчимом. Відібравши у того собачий повідок, я повторював що “це не метод виховання”
Я – вітчим… Коли мені було близько року, мої батьки розлучилися. Справи давно минулих днів… Мама дуже швидко, якщо не відразу, вийшла заміж і моїм “татом” став інший
Сьогодні у Анни був день народження. Тамара стояла перед дзеркалом, приміряючи вбрання. Йти в гості не хотілося. Колись вони були подругами «не розлий вода», тепер же бачилися рідко. «Занадто різними ми стали за цей час», – думала Тамара
Аня з Тамарою познайомилися на вступних іспитах в інститут. Обидві дівчини приїхали з далекої провінції, тому спочатку і трималися разом в цьому величезному незнайомому місті. Обидві вступили і
Ростислава не стало три роки тому. Ольга не просто все те пережила, але час минув, а він, як відомо, рятує найкраще. Лиш зараз жінка почала відчувати втрачений смак життя і діти заспокоїлись нарешті, але ж є ще мама Ростислава. З нею все не просто, дуже не просто
Майже три роки тому я втратила чоловіка, з яким прожила десять років. Його не стало раптово. Я дуже любила чоловіка і у нас була щаслива сім’я. Тому, я
– Тридцять два, а не заміжня? – з жалем хитає головою жінка. – А що таке, доню. Чого так?
Мені 32 роки і я незаміжня. Чесно, мене це питання абсолютно не хвилює. Просто я поки не зустріла «свою» людину. Того єдиного, з яким хотілося б прожити життя.
Люба була заміжня і багато хто вважав цей шлюб дуже вдалим і щасливим. Багато хто, але не Люба. Чоловік Люби Євген, був старший за неї на 25 років. Вийти за нього заміж, Любу ніхто не змушував. Вона прийняла це рішення сама. Прийняла, а потім гірко про це пошкодувала
Любу та її брата Вадима, виховувала лише мама. З батьком Люби мама розлучилася, коли дочці було всього 3 роки. Він поїхав в інше місто і незабаром обзавівся новою
– Мамо, ти подумай, куди переберешся. – сказав син одразу по приїзді, – Я хату продавати буду – гроші потрібні терміново. Вона ж моя? Моя. Ти вже прости, мені тебе забрати нікуди
Галина і Семен в дитсадок ходили разом, у школі – за однією партою. Після випускного – вдвох у технікум, ну а потім весілля і донечка. Жили у хаті,
Ми з Джованні і Сільвією знімаємо зараз тут, в обласному центрі, квартиру, і вже місяць я кожного дня на цьому дитячому майданчику, спостерігаю за групкою хлопчаків 7-8 років. Серед них – мій синочок. Я розумію, що не маю на нього права, але щоразу йти звідси так непросто. Це моя дитина, хоч і не я її матір
Вже місяць я кожного дня на цьому дитячому майданчику, спостерігаю за групкою хлопчаків 7-8 років. Серед них – мій синочок. Я подарувала йому життя коли мала лиш 17…

You cannot copy content of this page