fbpx
Дозвілля
Люба була заміжня і багато хто вважав цей шлюб дуже вдалим і щасливим. Багато хто, але не Люба. Чоловік Люби Євген, був старший за неї на 25 років. Вийти за нього заміж, Любу ніхто не змушував. Вона прийняла це рішення сама. Прийняла, а потім гірко про це пошкодувала

Любу та її брата Вадима, виховувала лише мама. З батьком Люби мама розлучилася, коли дочці було всього 3 роки. Він поїхав в інше місто і незабаром обзавівся новою сім’єю. Вчасно платив аліменти, але не більше того. Ніякого спілкування з дочкою він не підтримував.

Можливо все було б по-іншому, але мама Люби, Інна, жінка жорстка і безкомпромісна, була проти зустрічей батька і доньки. А Люба, навіть коли підросла, боялася піти проти волі матері.

Коли Любі виповнилося 5, мама знову вийшла заміж. Дядько Льоша, здавався Любі добрим і хорошим. Він водив її в парк і завжди купував морозиво. Через рік, мама народила Вадима.

Здавалося б, живи і радій, але в одну мить все змінилося. Дядько Олексій почав випивати. І дуже часто. Що послужило тому причиною, Люба звісно не знала.

Мама довго на це дивитися не хотіла і коли дядько Олексій пішов в черговий загул, який став уже звичним для нього, мама просто виставила його з квартири.

Сім’я не проіснувала і трьох років. Мама подала на розлучення. Дядько Олексій приходив, просив вибачення, але переконати Інну, було не можливо.

Більше заміж Інна не виходила і виховувала Любу і Вадима сама.

Дітей вона виховувала суворо. Саме це і зіграло велику роль в їхньому подальшому житті.

Їхня сім’я вважалася, як то кажуть, середнього достатку. Інна працювала, колишні чоловіки вчасно платили гроші на дітей, а батько Вадима, допомагав і крім визначеної закон суми. Коли вони розлучилися з Інною, він раптом перестав пити.

Коли Люба підросла, вона вирішила, що виною обох розлучень матері, була саме Інна.

Вона перекроювала людей. Намагалася все своє оточення і свою сім’ю підлаштувати під себе. Під свій характер. Тих же, хто йшли проти її волі і робили щось не за її правилами, Інна нещадно виганяла зі свого життя. Так і вийшло з татами Люби і Вадима.

Люба була чомусь твердо впевнена в цьому і з кожним роком, все більше переконувалася в своїй правоті. Дітей Інна теж підім’яла під себе. Вони не мали модних гаджетів, хоча у всіх їхніх друзів вони вже були. Інна вважала це непотрібною і марною тратою грошей. Одягала і годувала, своїх дітей, Інна без надмірностей.

Чесно сказати Люба і Вадим, боялися матір. Тому намагалися нічого не робити їй наперекір, а навіть навпаки.

Наприклад, Люба хотіла стати лікарем. Інна була категорично проти, про що і повідомила дочці. В результаті Люба пішла на курси секретарів. Після курсів, мама тут же знайшла їй роботу на фірмі де працювала сама. Вона вважала, що Любі пора заробляти самій.

Що цікаво, на зарплату Люби, мама не претендувала і навіть порадила донці збирати гроші. Аргументувала тим, що Люба вже не маленька дівчинка і колись їй доведеться жити окремо, а для цього потрібні кошти.

Мама завжди запевняла Любу, що вона посередність і що по життю їй доведеться дуже туго. Вона вселила дочці цю думку. З нею Люба і жила.

У Люби була мрія. Вона хотіла назбрати грошей на навчання і нарешті виїхати подалі від материнського контролю. Люба дивилася на інших дівчат, які красиво одягалися, ходили на побачення і думала, що це все їй не доступно. Любине життя, складалося з роботи і дому. Одягалася вона, більш ніж скромно. Нікуди не ходила, а вдома запоєм читала романи про кохання. І мріяла про красиве життя.

Все змінилося за тиждень до її 22 дня народження. Любі надійшла пропозиція, за яку вона вхопилася, як за рятувальний круг. Дівчина подумала, що витягнула щасливий лотерейний квиток, який змінить її життя в кращий бік, але вона глибоко помилялася.

Люба і її мати, працювали в адвокатській конторі. Контора була дуже успішна. Її власниками, були двоє друзів-компаньйонів. Михайло Григорович та Євген Олександрович.

Вони були відомими адвокатами, на яких великий попит. Бралися далеко не за всі справи. Клієнтами контори, були дуже багаті люди. Відповідно, власники були далеко не бідні.

У Михайла Григоровича була сім’я, а ось Євген Олександрович, був давно розлучений. Саме від нього і надійшла пропозиція для Люби.

Євген Миколайович запропонував Любі, свого роду, договір. Вона стає його дружиною і обов’язково дарує йому спадкоємця, а він зобов’язується повністю забезпечити її життя та її родини.

До речі вибір Євгена, нікого не здивував. Всім його друзям було давно відомо, що він шукає скромну, розумну дівчину.

Йому потрібна була саме така як Люба, яка за те, щоб він забезпечив її, буде вдячна йому все життя.
Перш ніж зробити Любі пропозицію, він придивлявся до неї два роки і всі помічали, що він приділяє їй особливу увагу. Всі, але не Люба. Вона була страшенно наївною в цьому плані, тому всі знаки уваги з боку Євгена, здавалися їй звичайною ввічливістю.

Коли мама Люби дізналася, що та виходить заміж за Євгена, вона була на сьомому небі від щастя. Її дочка! Її Любочка! Відхопила такий ласий шматок. Люба раптом стала для матері розумницею і красунею, про те, що вона називала доньку посередністю і сірою мишкою зовсім недавно, Інна благополучно забула.

Весілля було тихе, але багате. І Люба переїхала в будинок до чоловіка.

Спочатку вона була щаслива. У неї з’явилася купа модних речей і гаджетів, про які раніше вона і мріяти не могла. Чоловік ні в чому не відмовляв їй, втім вона нічого і не просила. Лише один раз, вона звернулася до нього з проханням.

Мама, терміново затіяла ремонт у своїй квартирі і їм з Вадимом, потрібно було десь пожити. Тоді вона сказала донці, що вони її рідні люди і вона повинна їх прихистити.

Люба таке рішення сама прийняти не могла, тому звернулася з проханням допомогти, до чоловіка. Він відразу ж погодився на те, щоб нові родичі, пожили у них. Його будинок був великим і від пари гостей їм би вже точно не забракло місця.

Пройшло два роки, перш ніж Люба зрозуміла. Вона потрапила в золоту клітку.

Євген нікуди не брав її з собою і додому нікого не запрошував. Ходити на роботу, він заборонив їй відразу. Став грубуватим і все частіше і частіше нагадував Любі про спадкоємця.

Чомусь зі спадкоємцем у Люби не виходило. Вона їздила по приватних центрах, робила різні обстеження, всі вони показали, що у неї все добре. Однак таке бажане материнство не наступало.

З кожним днем Євген ставав дратівливішим та злим. Люба розуміла, що зробила величезну помилку. Вона намагалася вирватися з-під контролю, в якому жила з матір’ю, а потрапила в під ще більший контроль.

До речі до Інни, Євген ставився цілком терпимо. Та досі жила в їхньому будинку і користувалася благами зятя на всю котушку. Ніякої підтримки з боку матері у Люби не було.

Вона була зовсім самотня.

В той день Євген прийшов додому після банкету. Був не дуже веселий.

Знову почав діймати Любу і вимагати від неї виконання обіцянки і подарувати йому спадкоємцяу. Коли Люба спробувала вирватися, він її штовхнув добряче.

Люба втекла і замкнулася в одній із кімнат. Вранці на її обличчі синіло “прохання про спадкоємця”. Євген зиркнув на неї і пішов на роботу. Навіть не попросивши вибачення. Він просто вважав Любу своєю власністю, а з власністю він мав право робити, все що хоче.

Люба спробувала отримати підтримку від матері, але не так сталось, як гадалось. Та стала на бік чоловіка, винила Любу у тому, що вона не хоче зробити нічого для матері і брата. Мама звинувачувала Любу, що все життя витратила на неї, а у відповідь отримала невдячну доньку.

Відтоді Євген періодично “розфарбовував” Любку у кольори своєї злості. Люба не знала куди їй звернутися, тим більше маючи такого впливового чоловіка.

Коли вкотре історія повторилася, то Люба не жарт злякалася: “невже тепер так буде завжди?”.

Саме після цього вона наважилася. Вранці, коли всі роз’їхалися хто куди, вона зібрала в сумку деякі речі і втекла.

Купила квиток в сусіднє місто. Звідти збиралася дістатися до невеликого селища, де жила її тітка – сестра батька. Мама з нею не спілкувалася. Люба знайшла тітку, будучи вже дорослою і всіляко намагалася підтримувати з нею стосунки.

Їй все вдалося. Вона змогла дістатися туди, куди хотіла хоча й дуже боялася, що Євген буде її шукати, але йому це було непотрібно. Він награвся. Пізніше Люба дізналася, що він одразу подав на розлучення. Вона ж була тільки рада.

Ще вона дізналася, що він прогнав матір і брата, але Любу ця новина анітрохи не хвилювала. Їй було просто однаково.

Коли Любка повністю оговталася, то влаштувалася на роботу в місцеву адміністрацію. Вона так і жила у тітки, з якою дуже здружилась.

Через рік Люба вийшла заміж, за простого місцевого хлопця і подарувала йому донечку. Вона нарешті була щаслива, так як ніколи в житті. Люба все-таки витягнула свій щасливий лотерейний квиток.

Автор: Діана.Д.

Фото ілюстративне.