Коли в випускному класі Олександра сказала, що при надії, мама полегшено зітхнула. Нічого, що так рано, але вона нарешті сподобалася Сашкові, а його тато вже безвилазно в Києві. Подруги знову зустрілися аби обговорити ситуацію
Вперше вони зустрілися ще не розуміючи хто вони і що вони – це був
Знаєш, добре, що так сталося, бо той бевзь не давав тобі з нами бачитися. Що це за причина «вони на тебе погано впливають», «ти переносиш їхні брехні на наше життя». Зіронько, ніхто тебе так не любить, як ми
Подруги. Меланія бігла з веселим вереском до купки дівчат. З усіма перецілуватися, пообніматися, наміченим
Наречену в дім Іван так і не встиг привести. Бабусі незабаром не стало. Хлопець залишився зовсім один, інших родичів у нього не було
Ваня був звичайним хлопцем, якого виховала бабуся. Виріс хлопець шибеником, можливо через те, що
Ніна йшла в магазин і проходячи повз будинок тітки Олександри, побачила таку картину. Тітка на городі присідає. Їй стало цікаво і вона підійшла ближче. І нарешті роздивилася, що та робить. Тітка присідала біля кожного кущика капусти і щось шепотіла
Ніна гукнула: – Тітко Шуро, ти що там робиш? Та, крекчучи підійшла і тримаючись
Ну і йди! Куди подалі! — Карина сердито жбурнула телефон в стіну. Нещасний апарат такого поводження з собою не витримав і розлетівся на друзки. — Теж мені, принц на білому коні знайшовся! Та я таких ще сотню знайду, якщо не дві!
Сумувала дівчина через вельми поширену причину — її покинув хлопець. А вони і зустрічалися
Коли я вчилася на магістратурі в Києві, то жила у своєї подружки. В ті часи Люда працювала в банку і майже ніколи не могла мене зустріти на вокзалі. А мені, в свою чергу, потрібно було заїхати до неї майже на Хрещатик, а після на метро на Оболонь і в квартиру на 4-й поверх
І в ці подорожі Коля (мій чоловік) віддав мені свою дорогу сумку для подорожей,
У двері подзвонили. Марк не хотів нікого бачити, тому навіть не поворухнувся. Тоді в замку задзвенів ключ і двері відчинилися без участі господаря квартири. На порозі стояла мама і дивилася на єдиного сина зі співчутливою посмішкою. — Пішла, все ж таки, так?
Ми розлучаємося, — Анжела діловито складала речі у валізи. — А я хоча б
На наступний день вирушила «трішки постежити» за юною особою. Так, просто подивитися, про яку молоду дівчину Оленка розповідала. Хіба ж Олексій міг так легко проміняти 20 років шлюбу? Та й куди він від мене піде, ми ж були в радості і в горі
Сорок. Саме сорок хвилин потрібно для приготування курки. На кухні сиділа моя подружка, щебетала
Ми поїхали в Америку в 1992 році – я, чоловік і маленька донька. Летіли, можна сказати, в невідомість. У нас не було ні друзів, ні рідні. Але в аеропорту Кеннеді я раптом побачила знайоме обличчя
Це був дядько Саша, добрий друг моїх батьків – він поїхав в Америку декількома
Марино, прошу, тільки нікому не кажи! Власник кіоску, Олександр — мій коханий. Ми вже два місяці з ним таємно зустрічаємося, він же ж одружений. У нього дружина, але діток немає, просить мене подарувати спадкоємця. Мовляв — озолочу!
Ще з юності про Жанну ходили недобрі чутки: начебто з хорошої, доброї сім’ї, одна

You cannot copy content of this page