Подруги.
Меланія бігла з веселим вереском до купки дівчат. З усіма перецілуватися, пообніматися, наміченим оком визначити, хто схуд, а хто поправився, перші зморшки, погані зачіски, відсутність персня, новий одяг. Це лише в перші хвилини зустрічі найкращих подруг. Далі всі вже знали які теми зачіпати і кого найпершого розпитувати: «Як життя». Ресторанчик обрано, столик зайнято, замовлення зроблено. Хоча це дуже нелегко, коли хтось хоче одне, хтось інше. А декому треба зняти дещо міцніше. Недовгі дебати і всі п’ють”міцніше”, бо треба підтримати подругу, яку кинув хлопець.
Звичайно вона була тою, яка отримала нову зморшку і нову куртку. Це палко обговорювали – нову модну куртку, бо якщо обговорювати нову зморшку, то можна виявити в себе вуса і сивину.
– Лесюню, яка ж ти молодець, – втішали одна поперед другою, – ось так треба вирішувати проблеми. Купити собі щось новеньке, розслабитися і зрозуміти, що хлопці йдуть і приходять, а така куртка та ще й за таку ціну – справжній скарб.
– Який же в тебе гарний смак, завжди тобі в цьому плані заздрила. Таке враження, що на тебе всі ці речі кидаються з акцій, а як вони підкреслюють твою фігуру, твій стиль. Ніхто б не подумав, що ти звичайна перукарка, лише бізнесвумен!
– Знаєш, добре, що так сталося, бо той бевзь не давав тобі з нами бачитися. Що це за причина «вони на тебе погано впливають», «ти переносиш їхні брехні на наше життя». Зіронько, ніхто тебе так не любить, як ми.
Всі троє закивали, а Леся визначила найкращу подругу до наступної здибанки. Вона остаточно розтанула і почала виливати душу перед жінками, які щиро раділи, що в когось гірші проблеми, ніж в тебе.
– Ми прозустрічалися тиждень. Все як має бути – квіти, ресторан, власне авто. Дівчатка, ви ж пам’ятаєте, що після минулого «пивце-піцерія-трамвай», я зробила просто грандіозне переосмислення всіх своїх помилок. Мені вже не шістнадцять, а цілих тридцять два.
Дівчата схвально закивали.
– Отже, чоловік мене вивів ресторан і знаєте, що я вчудила? Вирішила віддячити і переїхала до нього жити.
Дівчата здивувалися і було чому: одружені тому, що букетно-цукерковий період вона перетворила на мийноунітазний і каструлеварний. Це була їх найбільша мрія – вернутися в той період, коли не змиваєш за щораз розводи з ободка і не сивієш від того, що варити. Хоча, вголос хвалилися, який класний рецепт салату чи пляцка вичитали і втілили в життя краще, ніж автор страви.
Неодружені здивувалися, що тиждень до палкої любові, це як Різдво сім днів після Великодня. Наче й свято, але подарунків надто багато.
– А навіщо чекати? Навіщо набивати собі ціну і відтягувати те, що й так станеться? А так я швидше дізнаюся, які в мене недоліки і як я маю їх вирішити. Вирішила, що буду цікавитися всім, що й він і це нас ще більше зблизить. Ну засинала часто під час футболу, але ви ж розумієте?!
Дівчата кивали головою, бо спроба має рахуватися так само високо, як і весь процес.
– Він пропонував кудись виходити. Але навіщо? Все вдома – телевізор, вечеря, я. Навіщо тратити гроші, які потрібні на народження дітей, на школу і інститут.
Дівчата ствердно закивали головами, бо ж діти-то так має бути в кожної.
– А вчора він мені заявляє, що я на нього тисну!!! Що я ним маніпулюю і командую, що я його, бачите, душу. Що у нього від мого борщу печія!!!
Це було надто. Всі знову кинулися обнімати Лесю і втішати, і обурюватися, які ж чоловіки невдячні. Таку господиню, таку хорошу майбутню маму, таку самовіддану жінку лишити – пекельний гріх. Після закінчення посиденьок, Меланія обняла Лесю і спитала:
– Ти колись робила те, що тобі подобається?
– Мені за тридцять, мені не «подобається», а сім’я потрібна.
Фото ілюстративне.
