Дозвілля
Чоловік зник, залишивши дружину з дітьми та іпотекою. Але за пів року все перевернулося Олена прокинулась від набридливого звуку крапель. Крап. Ще крап. Варто було задрімати, як кран
Він залишив мене, не знаючи, що я очікую від нього дитину. А через три роки ми випадково зустрілися… Марина дивилася у вікно, розгублено стискаючи в руці тест. Дві
— Ми годуємо зятя, а він усі гроші своїй мамі відсилає? — обурювалася теща, навіть не підозрюючи всієї правди. — Ти тільки уяви! Вони живуть у нас, ми
– Марино Федорівно, а ви зможете мене підмінити? – Коли? – Та завтра. – Ой, ні, Ніно, вибач, завтра не можу, я йду до театру. Марина з таким
— Віро Олегівно, ви б хоч іноді віталися з родичами, — примружилася Олена, заходячи до ліфта. Я дивилася прямо перед собою, рахуючи поверхи. Дев’ятий, восьмий, сьомий. Ще трохи,
Тобі б дружину простішу, сину… Почувши від Діми новину про те, що його кохана погодилася вийти за нього заміж, батьки лише перезирнулися й тяжко зітхнули: — Тобі б
Двадцять років мовчав: зять виступив проти травневої «повинності» на дачі тещі. — Нічого, спадщини не чекай! Валентина Петрівна прокинулася о п’ятій ранку — як за годинником. Хоча жодного
Поїздка до села вийшла спонтанною. Борис давно кликав до себе Іллю, обіцяв шашлики та чудові яблука в саду у діда та бабусі. Тим більше, що й їхати недалеко,
Родина чоловіка нам періодично дорікає, що ми кинули одну бідолашну свекруху, зовсім їй не допомагаємо, адже їй так важко живеться. А ми допомагаємо. Ми платимо комуналку та щомісяця
– Мамо, а ти справді не сумуватимеш, коли я з іншою мамою та татом, поїду на море? Лізі чотири роки, вона лепече все, що спаде на думку. Тетяна