Працювала доглядальницею у однієї жінки, вона погано ходила. Робити особливо нічого було, дров занести, так в дома прибрати, з рештою жінка сама справлялася. Ми часто розмовляли і пили чай. В один з вечорів жінка розповіла мені таємницю, секрет, який вона зберігала велику частину життя
Мова піде про Степана, сина моєї підопічної. Коли Степан служив в армії, познайомився з дівчиною і вирішив залишитися жити разом з нею. Алла мати Степана, не могла цього
– Ти ж на вулиці не залишишся, – от так без передмов, не сказав – прошепотів чоловік зі сльозами на очах. – Ми з тобою все життя разом прожили, та й зараз я без тебе на тому світі вже був би, але… Ось документи. Квартира сину моєму відійде. Вибач, Ганночко, зрозумій, я інакше вчинити просто не міг
— Ти вибач мене, Ганнусю! – опускаючи очі не сказав – прошепотів чоловік ледь не плачучи, – Ми з тобою все життя разом прожили, та й зараз я
– Ти запитуєш, чи любив я тебе усе життя, Раю, – з сумом в голосі мовив поки ще її чоловік, – Любив, але кохав я іншу. Тобі вдячний за все, за дітей, за наше життя. Прости, але хай навіть на рік, чи два, хай на коротку мить, але хочу нарешті бути з нею.
Раїса з чоловіком прожили разом довге, непросте, але щасливе життя. З’явились у них в любові і виросли двоє дітей, вони вже дорослі і мають свої сім’ї. Тепер вони
Ілля покивав і додав: “Ти ж розумієш, що для мого підвищення це дуже важливо? Сергій Михайлович обіцяв замовити за мене слівце. Тому треба постаратися. Ти там організуй застілля – щоб все культурно. Ну, ти вмієш, чого буду тебе вчити. А я свій фірмовий шашлик зроблю”
“Тасю, – Ілля серйозно і зосереджено подивився на дружину, бажаючи, щоб вона перейнялася відповідальністю моменту. – Тасю. Цими вихідними до нас на дачу приїде начальство” – “Та ти
Вікторія бачила її, але двері відчиняти не поспішала. Майже годину її мама ходила по-під вікнами дому і намагалась зазирнути всередину. Вікторія чула, що надворі злива, розуміла, що її ненці не надто добре восени змокнути, але вдіяти нічого з собою не могла. Звідкись же вона прийшла, хай туди ж і йде
Вона ходила попід вікнами, зазирала і не наважувалась усе ж постукати. Вікторія бачила її, але відчиняти дверей не хотіла. Бачила, яка її мама мокра, але жалю не було.
Чоловік пішов якось от так раптово. Ми жили мирно і спокійно, ніяких ознак не було. Довго приходила до тями, аж поки не знайшла забутий записник колишнього. От тут я геть навколішки стала і подякувала, що мене Господь зберіг
Заміж виходити в 37 років я не планувала. За плечима — 2 розлучення. Але коли мій колега Павло запропонував сходити в кіно на гучний фільм, відмовлятися я не
– Як це – мамі гроші потрібні? – здивовано поглянула дружина, – Моя донька у перший клас іде, я запланувала поїздку на море, а ти гроші куди діваєш? Макарони вона їсть? А підробіток якийсь знайти, ні? Що значить, ледь ходить? Я її консьєржем улаштую, там сиди і не рухайся
Мені 35 років. Працюю в бюджетній організації і отримую середню провінційну зарплатню. Раніше ми жили удвох з матір’ю і частину свого заробітку я віддавав їй. З доходу у
У вихідні Андрій мав гуляти з коляскою – не менше двох годин. І якби ж то, Віра в цей час займалася прибиранням чи щось готувала – ні! Вона лягала спати. Або йшла в магазин купити щось собі – помаду чи крем. Або навіть випити кави з круасаном. Казала, що їй треба хоча б іноді побути на самоті. Що їй треба якесь “відновлення ресурсів”
Андрій дуже сильно ображався на дружину. Ні, він, звісно розумів, що багато в чому винен сам: бачив же, із ким одружується, ніхто не тягнув до рацсу. Навіть “животиком”
Позицію батька мені було зрозуміти не просто, але я ще могла все списати на його особливий характер. Але мама? Мама вчора мене здивувала своїми словами. Чомусь, саме від неї я очікувала підтримки і розуміння, але не склалось
Я заміжня і в мене прекрасна сім’я. Єдине, що мене турбує наразі – непорозуміння між моїм батьком і чоловіком. В останні роки нашого сімейного життя у нас були
Дитинко, не можу ввечері — Не дошкандибаю я знову сюди, а у мене телефону немає. Передай їй, що мамі зовсім погано – нехай їде попрощатися
Відпустка за власний рахунок. — Як же я від тебе втомилася!!! — закричала Оля матері. — Втомилася?! Тебе ніхто тут не тримає! Збирай речі і вимітайся звідси! —

You cannot copy content of this page