Мені 35 років. Працюю в бюджетній організації і отримую середню провінційну зарплатню. Раніше ми жили удвох з матір’ю і частину свого заробітку я віддавав їй. З доходу у матері – тільки пенсія, трохи більша за мінімальну . Іншу частину своєї зарплатні я витрачав на власний розсуд – ходив в спортзал, витрачав на розваги, іноді купував додаткові продукти додому.
Півроку тому я одружився. Весілля не було, просто розписалися. Я переїхав до дружини, в квартиру, яку їй залишив перший чоловік. Живемо втрьох – я, дружина і її дочка (дівчинці 7 років). Дружина заробляє більше, ніж я, але не набагато. В домі режим суворої економії. Спортзал став мені не по кишені. Питання грошей ми до шлюбу не обговорювали. Тепер розумію, що даремно.
І ось я зрозумів, що мама без грошових вливань з мого боку прожити не може. Справа в тому, що у нас трикімнатна квартира, і на оплату ЖКП в опалювальний період йде практично вся мамина пенсія. Залишається 300 грн. Уявляєте, це трохи більше, ніж 10 грн на день. Субсидію вона оформити не може, доки я прописаний в квартирі.
А виписуватися мені нікуди – проситися до дружини не реально – вона проти. Через два місяці після початку сімейного життя, я вперше на власні очі переконався, що моя матір просто не може дозволити собі чогось ліпшого за макарони. Це мене дуже зачепило. Відтоді я віддаю їй по 3 тисячі щомісяця на життя.
У зв’язку з цим виникли негаразди з дружиною . Їй такий варіант здається неприйнятним. Це обмежує її інтереси. Виявляється, вона має чіткий план на наші гроші: салон краси, речі донці, гуртки, фітнес для дружини і відпустка біля моря, але не в нас, а за кордоном.
Днями теща провела зі мною «бесіду»:
— А ти дружину собі нащо брав? Твоя сім’я уже не мама, а моя донька і її дитина. Мені теж не солодко, але ж я знайшла підробіток на доньчині гроші не претендую. Сваха могла б і прибиральницею, або консьєржем улаштуватись. А то вигадала – їсть одні макарони дешеві. А те що родина сина на море хоче і дитина в перший клас іде те байдуже?
Шукаю підробіток для себе. але в нашому містечку – безуспішно. Вислуховувати це кожен день стає нестерпним. Пояснення не допомагають. Чесно, вже починаю шкодувати, що одружився. Раніше мені жилося набагато комфортніше. Розумію, що якщо вирішити питання грошей, то проблема піде.
Але як бути зараз? Не давати гроші матері? Нагадати дружині, що на її доньку теж витрачаються гроші, і чималі? Але останнє – це вже зовсім не по-чоловічому.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
