Я заміжня і в мене прекрасна сім’я. Єдине, що мене турбує наразі – непорозуміння між моїм батьком і чоловіком. В останні роки нашого сімейного життя у нас були фінансові труднощі. У чоловіка були неприємності на роботі, і йому довелося звільнитися. Після весілля ми жили на орендованій квартирі, і коли почалися негаразди, нам довелося переїхати до моїх батьків.
Звичайно ж, мій чоловік був не в захваті від такого повороту подій, але іншого виходу у нас не було. Це був вимушений крок. Що стосується моїх батьків, то вони прийняли нас до себе абсолютно спокійно. Спочатку ніхто не висловлював ніякого невдоволення. Ми жили цілком спокійно. Батьки розуміли нашу ситуацію і не піднімали ніяких питань.
Через деякий час я стала помічати якусь напруженість між чоловіком і моїм батьком. Я не можу сказати, що це були відкриті непорозуміння і з’ясовування стосунків. Просто іноді, я чула невдоволення з їхнього боку. Бувало, що чоловік говорив мені, що втомився від життя в будинку моїх батьків. Йому була неприємна ситуація, яка у нас склалася. Мій чоловік відчував себе незручно за те, що ми сидимо на території батьків. Я не помічала ніяких негараздів, і не відчувала дискомфорту. Можливо, мені треба було підтримати чоловіка. Але що я могла зробити? Грошей же все одно немає! Ми нічого не могли змінити!
Трохи пізніше стало ще важче. Напруженість переросла у претензії. Будь-яка ситуація, яка виникала, виливалась в з’ясування стосунків. Мій батько перестав стримуватися і нагадував про те, що ми живемо в його будинку. Він почав говорити моєму чоловікові, що той не зміг забезпечити сім’ю і дати їй все необхідне. Ці слова не подобались моєму чоловіку. Я не виправдовую його, але розумію, що з боку батька це було не красиво. Він повинен же розуміти, що для чоловіка це неприємне питання. А він спеціально підливав масла у вогонь. Природно, що мій чоловік реагував на слова батька дуже бурхливо. Постійно говорив, що піде з дому, і краще буде жити на вулиці, ніж слухати подібне.
А вчора до всього і мама підключилась. От від неї я точно не очікувала подібного:
— Най іде до супермаркету товар на полицях розставляє, – каже мені. – Я розумію тимчасові труднощі, але не два роки поспіль. Що це за позиція «Я не буду працювати за копійки». Ти моя доня, для тебе тут двері відчинені завше і тарілку супу я тобі налию, але годувати здорового мужика два роки і не отримувати від нього ні копієчки – пробач.
От як їм пояснити. що він у мене прекрасний? Просто, у всіх у житті буває чорна смуга, а у нього вона трохи затягнулась. Та й я зі своєї зарплатні оплачую всі наші витрати. Що ж їм не так? Чому так складно почекати трохи, адже мій чоловік роботу шукає і наполегливо.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
