Дозвілля
У мене одна-єдина донька. Матір’ю я стала в 20 років, тоді це було нормально. Вийшла заміж – терміново мають бути діти. Про це я їй і говорила перед
Мій друг Віктор. Не молодий, але й не старий, 58 років від народження. Свою екс-дружину він давно в “монастир” заслав, вважав, що вона для нього вже старовата. А
Зазвичай йдуть із сім’ї татусі, але у нас пішла мама. У свої 10 років я залишилася з татом, який був зовсім не пристосований до життя в побутовій плані.
У мене є подруга, її підпільне прізвисько Шуба. Шуба ̶ людина дивовижна, незбагненна, я б сказала, розумна. Невисока брюнетка з яскраво-блакитними очима, надзвичайно талановита з дитинства. Пам’ятаю, як
Розумієш, одну дитину я не проти був ростити, але двох-це вже перебір. Адже це не мої діти, – сказав ошелешений новиною сусід. – Як не твої? – здивувався
– Саша, ти не можеш так вчинити зі мною! Я люблю тебе! – Ніна, якби любила, то не зрадила б мені. – Я не зраджувала, ти все не
Рука в руці. Для чоловіка маленький зріст, як Божа кара. Андрій з дитинства соромився того, що був нижчий від всіх. Якщо в класі третьому, він ще сподівався, що
Надя стомлено сіла на сходинки в під’їзді. Двері ніхто не відчиняв… Вона ще раз перевірила адресу, все вірно: вулиця Драгоманова будинок 7 квартира 66… Надія заплакала, йти їй
Люба, ти куди така красива, – запитала сусідка примруживши одне око. – До Дмитрика, приїжджає він сьогодні! – сяючи відповіла я. – Не ходи туди мила, приїхав він,
Свекруха моєї знайомої, Лариси, пішла у засвіти зовсім недавно і досить несподівано, всі ще не оговталися. Чомусь всім здавалося, що ця мила, добра жінка буде жити вічно. Свекруха