fbpx
Дозвілля
За мною нагляд потрібен відповідний, як бачиш, – сказав тато, навіть не відповівши на моє вітання, – Ми порадились тут, – поглянув на свою нову дружину і безапеляційним тоном видав, – Я до тебе переїду. Ти молода і умови у тебе кращі. Ларисі так буде легше, сама розумієш

Зазвичай йдуть із сім’ї татусі, але у нас пішла мама. У свої 10 років я залишилася з татом, який був зовсім не пристосований до життя в побутовій плані. Для нього навіть варіння пельменів був просто героїчний вчинок.

Чому пішла мама я не знаю і зараз, коли вона йшла, то сказала, що просто втомилася і їй потрібно відпочити.

Мені довелося рано дорослішати. Я швидко навчилася готувати, хоча мама ніколи мене не вчила цьому, прибирання квартири було на мені, прання, прасування. А ще потрібно і вчитися – на дитинство часу просто не залишалося.

Було звичайно прикро, особливо, коли всі друзі бігли грати на майданчик, а мені потрібно було готувати вечерю і чекати батька. Адже він не міг або не хотів навіть сам розігріти готове.

Коли мені було 14 років, то тато знову одружився і будинок прийшла мачуха. Я дуже їй раділа, думала, що все у нас тепер нормалізується – мені буде легше, але виявилося, що все було навпаки.

До турботи про батька додалося і опіка над нею. Сказати нічого не можна було – батько був на її боці.

Грошей в сім’ї стало менше, хоча тато працював більше. Мачуха не працювала, але любила добре виглядати і ні в чому собі не відмовляти. Всі гроші йшли на неї, а я забула, коли останній раз у мене була нова річ, в одній куртці могла ходити поки вона не перестане на мені застібатися. У школі я теж перестала обідати, тому що мачуха вирішила економити на цьому, не відмовляти ж її собі в манікюрі в салоні.

Мій терпець урвався, коли я закінчила школу. Був випускний і потрібно було плаття, але мачуха сказала, що я не піду, тому що грошей на цей захід немає – вона збирає на відпустку. Я спробувала з батьком поговорити і розплакалася, а він підтримав дружину.

Через тиждень у мене на руках був атестат, я знайшла роботу в цеху – робили штучні квіти і отримала місце в гуртожитку. Батько зупиняти мене не став, сказав, що їм буде без мене простіше – вони від мене втомилися.

За 10 років я змінила багато професій, доки не вивчилась на швачку, працювала в ательє. Незабаром вийшла заміж і мала двох дітей. За весь цей час, а це більше 10 років – батько жодного разу мені не зателефонував. Про матір я теж ніколи не чула новин з моменти її зникнення з нашого життя.

Якось пролунав дзвінок, мачуха сказала, щоб я прийшла до батька. Бачитися з ними не хотілося, але вирішила відвідати його.

Виявилося батько занедужав – був просто лежачий. Спеціалісти не давали обнадійливих прогнозів. Мені він повідомив, що за ним потрібно доглядати і він переїжджає до мене.

Спочатку я хотіла відмовитися, але мені стало шкода його, але шкода і себе.

Я сказала батькові, що буду доглядати його, але з умовою -він переоформляє квартиру на своїх рідних онуків – моїх дітей. Він себе стримувати не став. Тут я і почула, що про мене думають і хто я для них насправді. А ще, що це дім його коханої дружини і він нічого нікому не винен. Я йому сказала, що нехай тоді його дружина за ним і доглядає.

Батько прожив ще два роки. Квартиру він одразу після нашої розмови переписав на мачуху. Через пів року після цього батька його кохана дружина відправила до державного пансіонату, з якого мені через два роки і подзвонили з прикрою новиною.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.