У мене є подруга, її підпільне прізвисько Шуба. Шуба ̶ людина дивовижна, незбагненна, я б сказала, розумна. Невисока брюнетка з яскраво-блакитними очима, надзвичайно талановита з дитинства. Пам’ятаю, як у п’ятому класі Шуба, склала вірш про північне сяйво, якого ніколи не бачила. І виграла з ним всі можливі республіканські конкурси, обійшовши на голову старшокласників.
Але історія не про це. Одного разу Шуба виходила заміж. Батьки подарували Шубі енну суму грошей —мовляв, використай їх з користю, внесок в банк зроби або квартиру візьми на виплату.
Шуба подумала і купила коня. Справжнього живого коня. Ну, подобалися Шубі коні, що поробиш. Оплатила для тварини денник на іподромі на рік вперед, купила корм і почала доглядати за ним.
Сказати, що Шубина рідня дещо здивувалася ̶ нічого не сказати. Чого вже! Навіть я, знаючи Шубу близько, отетеріла вкрай.
Шуба, між тим, назвала вихованця Кузею і почала Кузю об’їжджати. А в якийсь день виставила своє чудовисько на скачки.
Картина була така: красиві, блискучі, стрункі коні йдуть до старту. Волосинка до волосинки, бантики, гартований крок. За ними клишоногий Шубин химерний Кузя. Фиркає, плюється, людей недолюблює. Хвостом в різні боки крутить, виглядає в цілому, як юний, але вже бувалий вільнодумець.
Чи треба говорити, що Кузя прийшов першим. Перше місце на міських перегонах. Очманіли всі, в першу чергу сам Кузя.
Шуба подумала і кинула хорошу роботу в кадровому відділі великого підприємства. Не встигла мама зафарбувати сивину, як Шуба купила другого коня.
Загалом, зараз у Шуби приватна школа верхової їзди, чоловік, четверо дітей і, в цілому, все добре. Кузя живий, досі фиркає на всіх.
І я часто про цей випадок згадую, коли хочеться зробити якусь очевидну для всіх нісенітницю. Бозна, як воно може обернутися. Раптом Кузя прийде першим?
Автор: Mariya Dеgtereva.
Фото ілюстративне.
