Дозвілля
– Настю, що ти таке кажеш? Я ж не зможу бути в такі дні одна! Невже ти цього не розумієш? – Мамо, ну не починай… Ми з Кирилом
– Як заміж вийду за першого ліпшого і поїду далеко-далеко. Туди, куди автобуси не ходять і поїздом неможливо доїхати. Туди, де навіть вовки із ведмедями не живуть –
– Ти справді вирішила народити для нього четверту дитину? – подруга Тетяна скептично подивилася на мене і помахала головою. Я лише знизала плечима, відчуваючи, як по щоках повільно
– Це не ти, це я відмовляюсь від тебе. Коли вибереш день для переїзду, повідом мені. Як компенсацію за заподіяну шкоду я відшкодую витрати. – Колишній чоловік здавалося
– Дмитре, ти впевнений, що це гарна ідея? – голос дружини, Анни, звучав тривожно. Я спинився, зупинивши рух картатого кошика, наповненого харчами, на касі супермаркету. Переді мною стояв
— Андрію, ти де? — влетіла у будинок дружина. — Відгукнися зараз же. Я тебе все одно знайду! Швидко спускайся вниз, розмова є! Не відсиджуйся там, я знаю,
– Я ніколи цього не забуду! – промовила я, ледве стримуючи сльози, і кинула погляд на Бориса. – Твої мовчання і байдужість важать більше, ніж її слова. Це
Я вже сказала Дмитру, що через ці “вибрики” його тата я більше до них в гості ні ногою. Але розумію, що попереду стільки Різдвяних свят і мені знову
Марія з гордістю оглянула свою квартиру. Кожна річ тут була куплена за її власні гроші, кожен куточок облаштований на свій смак. Майже чотири роки тому, коли Марія лише
Майже тридцять років я вважаюся провідницею. Об’їздила всю країну та ближнє зарубіжжя. Люди у дорозі зустрічаються різні. Хтось поспішає супутникам душу вилити, а хтось їде, нічого і нікого