— Я не буду брати її речі!
— Що за жарти? Бери, якщо дають! Нічого вигадувати! — наполягав чоловік.
Карині було прикро, що її чоловік так до неї ставиться. Уся ця турбота здавалася їй удаваною. Особливо зважаючи на те, що в її стані він міг би більше дбати про комфорт дружини.
А тут ще й свекруха постійно втручалася не у свої справи. Мабуть, їй нудно живеться. Але Карині від цього легше не ставало. Усі нерви вимотала, а тепер ще й із цими речами чіпляється.
— Як ти не розумієш, що мені це неприємно? Зрештою, ми ж пристойні люди, а не жебраки, щоб брати чужий мотлох! І так, заробляємо нормально, але я досі користуюся її пралкою. Хоча могли б давно купити свою, сучаснішу. Але чоловік проти. Каже, навіщо викидати гроші на вітер, якщо все є? — плакала Карина, скаржачись сестрі.
— Карина, припини! Тобі не можна нервувати, інакше знову будуть проблеми зі здоров’ям, і покладуть на збереження.
— Ой, я вже не можу у цих лікарнях лежати. Нудить. І все через них.
— Отож бо й воно. Бережи себе й малюка. Вони твоїх нервів не варті.
Карина — друга дружина Віктора. З першою він розлучився, адже вона була повністю занурена у роботу й хотіла будувати кар’єру. Навіть попри те, що привела на світ дитину, побутові справи її зовсім не цікавили.
У якийсь момент Віктор не витримав і заявив, що не так уявляв собі їхнє сімейне життя. Слово за слово, і вони розійшлися. Останнього краплею була нарада дружини:
— Скільки це ще триватиме? Тебе, крім твоєї роботи, взагалі нічого не цікавить! Підлога вже тиждень немита!
— Коли мені її мити? Я виходжу рано вранці й повертаюся майже опівночі. У тебе є час, ось ти й мий. І, до речі, приготувати собі їжу ти теж здатен.
— Так, Олю, ти, мабуть, нічого не зрозуміла. Ти не лише господиня нікудишня, але й мати така ж. Дитина тебе вдома майже не бачить.
— Досить читати мені ці недолугі нотації. У мене завтра важлива нарада, і мені потрібно виспатися.
Оля швидко пішла до кімнати, а Віктор уже нічого не хотів доводити.
Через рік після розлучення Віктор познайомився з Кариною. Ще через деякий час вони одружилися. Оскільки Оля вважала себе самодостатньою жінкою, багато речей вона залишила чоловікові.
Тепер ними користувалася Карина. І справді, чому добру пропадати? Саме так вважав Вітя. Але Карині від однієї лише думки ставало неприємно. Адже колись до цих речей торкалася його колишня.
Праска, чайник, мікрохвильовка і навіть деякий одяг. Усе це було куплено за гроші колишньої дружини й досі лежало у квартирі.
— Чому б нам не оновити весь цей мотлох?
— Це не мотлох, а справні речі. Навіщо, якщо вони працюють? Я проти того, щоб викидати гроші на вітер! — стояв на своєму Віктор.
Не сказати, що він був скупим. Скоріше, дуже економним. Сама Карина теж нічого не викидала, інакше б почалася грандіозна сварка.
Коли Карина дізналася, що при надії, Віктор одразу розповів про це своїй матері. А коли УЗД показало, що буде дівчинка, Анфіса Вадимівна видала:
— Як чудово! На одяг витрачатися не доведеться.
— У якому це сенсі? — здивувалася Карина.
— Я ж бо розумна у вас і все давно продумала. Свого часу Оля хотіла всі речі моєї онучки продати, але я їй цього зробити не дозволила. Збереглося практично все і у пристойному стані. Тому на дитячому одязі ми суттєво зекономимо. Тим більше, він дорожчий, ніж для дорослих. А вам ще на підгузки доведеться витратитися.
Це стало останньою краплею. Попри заборону лікарів нервувати, Карина висловила чоловікові та свекрусі все, що думає про них. А потім пішла до сестри, щоб хоч якось абстрагуватися від цієї ситуації.
— Так, ситуація справді двояка. З одного боку, тобі морально неприємна вся ця ситуація. Адже всі ці речі нагадують про його колишню. А з іншого боку, якщо брати економічний аспект, то вони мають рацію. Ціни дійсно сильно зросли. Але моральна сторона тут важливіша, — відповіла сестра.
— Я ж про це й кажу! Я ж не якась бомжиха, щоб підбирати чужі речі. А виходить, що у мене не лише чоловік — б/в, а й речі такі ж, — скаржилася Карина.
— Добре, не треба так. Вітя твій нормальний чоловік, а у твоєму цікавому положенні настрій часто змінюється, — відповіла сестра.
— Знаєш, іноді мені здається, що він дійсно скупий. Інакше як це пояснити? Економні люди бувають, але не до такої міри, — роздратовано сказала Карина.
— Думаю, він просто тебе не розуміє і вважає, що це жіночі примхи. Будь хитрішою і не витрачай свої нерви, — дала пораду сестрі жінка.
Нещодавно приїхала Анфіса Вадимівна і ще й насварила Карину, наче маленьку дівчинку.
— Карина, треба бути простішою. Досить випендрюватися, наче якась заморська королева. Дають — скажи дякую і носи з радістю.
— Давайте ми самі розберемося. Навіщо Ви взагалі втручаєтеся? Хто Вас просив? — не витримала Карина.
— А мене просити не треба. Я сама знаю, що робити. І вказувати мені — тим паче!
Після цієї зустрічі у Карини сталася істерика. Доводити свекрусі свою правоту — це все одно що горохом об стіну.
— Я більше так не можу. Ти мене скоро до розлучення доведеш, — жалілася вона чоловікові, коли той повернувся з роботи.
— Перестань, що ти таке кажеш. Так, моя мати буває різкою. Але загалом вона до тебе добре ставиться, і ти це прекрасно знаєш. І взагалі, живеш ти зі мною, а не з нею. Тож давай припиняй, тобі не можна нервувати, — намагався заспокоїти Карину чоловік.
Згодом з’явилася Ольга і захотіла забрати свої речі.
— З якого дива? Про тебе рік нічого не було чути, а тут тобі раптом щось знадобилося?
— Тому що це мої речі, і куплені вони за мої гроші. Ти хоча б знаєш, скільки коштує цей фен? А випрямляч? І так, міксер теж не з дешевих. Тож я все це заберу.
Трохи згодом з’ясувалося, що у Олі виникли труднощі на роботі, і довелося затягнути паски. Тут вона й згадала про майно, яке колись залишила у свого колишнього чоловіка.
— І так, за законом я права. Це спільно нажите майно, — обгрунтувала свої дії Ольга.
— Приїзди і забирай, я хіба щось проти сказав? — відповів чоловік.
— Ще б ти посмів мені щось заперечити, — єхидно відповіла вона.
Оля була дуже меркантильною за своєю натурою. Гроші дуже любила. Але, мабуть, раніше намагалася всім довести, що в старих речах не потребує і може купити собі все нове. Про це їй нагадав Віктор.
— Так і є, але, знаєш, у всіх бувають складні часи. І взагалі, тебе моя життя не стосується. До речі, речі доньки я теж заберу.
— Навіщо? Вона вже з них виросла, — здивувався чоловік.
— І що? Я продам їх в Інтернеті. Тим більше, що багато з них брендові й у гарному стані, — відповіла Ольга.
— Яка ж ти дріб’язкова, Олю, — не міг заспокоїтися чоловік.
— Ой, не тобі мене судити. Своїй дружиноньці на нове заробиш, — сказала, немов відрізала Ольга.
Карина не стала конфліктувати з колишньою дружиною Віктора. По-перше, їй не можна було нервувати. А по-друге, вона навіть була вдячна, що та так вчасно прийшла і все забрала.
Якби Карина викинула це на смітник, чоловік ніколи б не пробачив їй такого марнотратства. А тут ситуація вирішилася сама собою.
— Що ти там усе дивишся? — запитав чоловік, коли побачив, як Карина гортає сторінки якогось інтернет-магазину.
— Думаю, фен якої марки купити, а ще я знайшла кілька класних речей для нашої доньки. Чудові, правда? Я все замовлю кур’єром. Навіть із дому виходити не треба. Хіба що тобі треба буде забрати з пункту видачі.
Карина раділа, що виграла цю битву. Ось тільки Анфіса Вадимівна ніяк не могла заспокоїтися.
— Нічого, я у знайомих запитаю, може у кого дитячі речі залишилися. Думаю, люди в такому питанні не відмовлять, — наполягала вона.
— Нічого не потрібно. Ми вже замовили все нове, тому це вже не актуально, — переконувала Карина.
— Як це? Вам грошей нікуди дівати? Вітю, а ти куди дивишся? Ви ціни бачили? — обурилася свекруха.
— Гаразд, мамо. Ми розберемося, — заспокоїв її син.
— Розберуться вони. Дивлюся, звикли ви на широку ногу жити, — продовжувала бурчати свекруха.
— Так, і нам це подобається, — сказала задоволена Карина.
Анфіса Вадимівна не припиняла втручатися у життя молодої сім’ї, постійно нав’язуючи свої поради та намагання “економити”. Це призвело до серйозної сварки між Віктором і Кариною, адже чоловік починає займати сторону матері. Карина вирішила, що більше не дозволить впливати на їхнє життя. Вона ставить Віктора перед вибором: або він встановлює межі у спілкуванні з матір’ю, або їхній шлюб може опинитися під загрозою.
Зрештою, Віктор розуміє, що його мама дійсно перегинає, і знаходить спосіб пояснити їй, що її втручання зайве. Після цього сім’я починає налагоджувати мир і спокій. Але свекруха все ніяк не могла заспокоїтися. Через деякий час Анфіса Вадимівна знов почала закликати до економії. Карина засмучувалася і нервувала, що не подобалося Вадиму. Зрештою, чоловік наполегливо попросив матір приходити не частіше, ніж два рази на місяць. І це на якийсь час допомогло, адже літніх людей не так просто перевиховати.
