Все життя я мріяла влаштувати для єдиної дочки пишне весілля без “бульйону і котлет” на столі, і в шикарному ресторані, а ще краще – замку. Я й уявити не могла, що придумають діти. Але ви знаєте, ми не лише зекономили купу грошей, а й зробили цей день незабутнім
Все життя я мріяла влаштувати для єдиної дочки пишне весілля без “бульйону і котлет” на столі, і в шикарному ресторані, а ще краще – замку. Я й уявити
Я дав своїй дочці хороше життя, а вона не дбає про мене на схилі літ. Мені довелося використати хитрість, щоб змусити Антоніну мене відвідати, але без онуків, бо їх галаслива присутність мені не до вподоби
Я дав своїй дочці хороше життя, а вона не дбає про мене на схилі літ. Мені довелося використати хитрість, щоб змусити Антоніну мене відвідати, але без онуків, бо
Коли донька розлучилася з чоловіком і повернулася жити до матері з величезними боргами, Світлана продала автомобіль, який від чоловіка залишився, взяла свої заощадження та допомогла доньці віддати борги і купила їй однокімнатну квартиру. Синові вже не дісталося нічого. – Але навіщо йому ці мої копійки? Він і так добре живе, в нього є все, він щасливий, – говорила мати
Світлана сиділа сумна на старому дивані в своїй кімнаті, дивлячись у вікно. Там на вулиці було холодно, йшов сніг, від вікна віяло свіжою прохолодою. Але зараз холодно було
Остап був бідним і невпевненим у собі чоловіком, тому я пішла до багатого коханця. Але життя з Іллею не принесло мені щастя. Я постукала в двері колишнього. Він мені відкрив, але за хвилину зачинив, перед самим носом. Я до останнього надіялася, що таку як я, він пробачить. Ну оступилася разок
Остап був бідним і невпевненим у собі чоловіком, тому я пішла до багатого коханця. Але життя з Іллею не принесло мені щастя. Я постукала в двері колишнього. Він
Олено Павлівно? Щось сталося? – Олена стояла перед кількома дверима одразу, не знаючи, які відчинити, щоб потрапити в дитячу, коли відчинилися двері однієї з кімнат і звідти визирнула приємного вигляду жінка середніх років
Олена втомлено оглянула новорічний стіл: накрили, постаралися, і подарунки Олексійкові з Оксанкою купили, тепер, щоправда, економити треба буде до весни. Олена глянула на чоловіка, який якраз готувався відкривати
За дві неділі до весілля з Віктором я його скасувала. Сукня ще довго висіла в шафі, як і фата. Але я і на мить не пошкодувала про своє рішення. Навіть не уявляю, щоб я робила, якби того дня Настя, моя подруга, не зняла з мене ті “рожеві окуляри”
За дві неділі до весілля з Віктором я його скасувала. Сукня ще довго висіла в шафі, як і фата. Але я і на мить не пошкодувала про своє
Марина поступово почала помічати, як її подруга Аня почала більше звертати увагу на її особисті речі: де та купує одяг, яку косметику використовує, куди планує поїхати на відпочинок. Спочатку це здавалося безневинним зацікавленням, але з часом Марина почала підозрювати, що Аня могла просто прагнути отримати користь від їхньої дружби. Одного разу Аня, наче випадково, поцікавилася, скільки грошей Марина отримує на роботі. Відповідь була стандартною – зарплата як у більшості співробітників, нічого особливого. Але незабаром Аня таки проявила свої справжні наміри
Марина завжди була самодостатньою жінкою, її життя було розмірене і спокійне. Вона працювала в банку, мала свою невелику квартиру в центрі міста, куди завжди запрошувала друзів, підтримуючи зв’язки
У гаманці, який я знайшов, було стільки грошей, що я б міг деякий час жити, як то кажуть, і не сумувати. Я довго думав що робити і таки прийняв рішення. Як на мене, воно єдино правильне. Хоча, Олеся, моя знайома, сказала, що я геть без розуму
У гаманці, який я знайшов, було стільки грошей, що я б міг деякий час жити, як то кажуть, і не сумувати. Я довго думав що робити і таки
Я мріяла бути бабусею і балувати онуків. Та доля піднесла нам ще те диво, після якого ми з чоловіком втратили дім, який зводили роками, і спокій
Я мріяла бути бабусею і балувати онуків. Та доля піднесла нам ще те диво, після якого ми з чоловіком втратили дім, який зводили роками, і спокій – Матусю,
Вони зустрілися за два роки в метро. Марія з хлопцем. Він один. Побачив знайоме обличчя, привітався. Оцінив її супутника: «Програю я йому. Де його Марічка відкопала? Високий, довговолосий, білявий. Наче вікінг… А може спробувати забрати її? Ну не вийде і добре, а раптом вийде». Навіщо йому це треба, Сергій не думав. Просто захотілося
Різних людей бачив сторож Михайло Петрович. Але цей чоловік чимось чіпляв, будив цікавість. Він мав якийсь свій ритуал. І йому не могли завадити ані сніг, ані дощ, ані

You cannot copy content of this page