Світлана сиділа сумна на старому дивані в своїй кімнаті, дивлячись у вікно. Там на вулиці було холодно, йшов сніг, від вікна віяло свіжою прохолодою. Але зараз холодно було й в неї на душі.
За вікном все вже вкривалося снігом, і настрій у жінки був такий же похмурий, як і погода. Їй здавалося, що холод проникає в душу, проникає в саму глибину її серця.
Вона відчувала величезну порожнечу, яку ніщо не могло заповнити.
Синові Світлани, Олексію, було 35 років. Він давно залишив її будинок та створив свою сім’ю, був вже самостійним чоловіком. Світлана була рада за нього, але вона не могла не турбуватися про сина, адже життя змінюється, і не завжди так, як хочеться.
Світлана завжди була прив’язана до своїх діток — до сина і доньки. Вони росли в тісному родинному колі, і хоч у них були свої дороги, вона завжди намагалася підтримувати кожного.
Олексій був хорошою людиною, і хоча він давно одружився, їхні стосунки залишалися теплими. Але нещодавно все змінилося.
Раніше, коли донька Світлани, Тетяна, вийшла заміж, вона була щаслива. Чоловік у неї був гарний, і подружжя мало хороші плани на майбутнє.
Проте з часом все змінилося, на жаль. Її чоловік втратив роботу, а на нього зібралося чимало боргів.
Тетяна, не витримавши важкої ситуації, повернулася до матері. Вона жила з нею кілька місяців, поки ситуація не стала зовсім недоброю.
Тетяна намагалася знайти вихід, але все складалося так, що потрібні були великі гроші для погашення боргів, і сама вона не могла зібрати таку суму.
Тоді Світлана вирішила допомогти своїй доньці. Вона, з заощаджень своїх, які збирала пів життя, допомогла доньці погасити борг та купити їй маленьку квартиру.
Для цього їй довелося продати свій старенький автомобіль, який їй ще від чоловіка залишився.
Проте, все, що вона зробила для Тетяни, не змогла вже зробити для свого сина, Олексія.
Тепер йому, здавалося, що мати забула про нього. Він, звісно, розумів, що сестра потребує допомоги, але те, що мама допомогла лише їй, образило його.
Олексій був завжди самостійним чоловіком. Він не мав багатства великого, але йому вистачало на все. Проте цей вчинок матері дуже засмутив його.
Одного дня, коли Світлана знову намагалася поговорити з ним, пояснити причину, чому вона допомогла саме Тетяні, Олексій відповів їй сухо:
— Мамо, я зрозумів. Ти допомогла своїй доньці, моїй рідній сестрі тому, бо в неї все складно, багато проблем. Але, здається, тобі все одно, що зі мною та як я живу. Я не бідний, у мене все є, що може бути необхідне людині для комфортного життя, але твої гроші пішли лише на неї. Я вже не хочу цього слухати. Все, досить.
Світлана залишилася засмученою. Їй було важко від того, що її син так відповів. Вона не могла повністю пояснити йому, чому вчинила саме так, але її серце підказувало, що так буде правильно, щоб хоч якось допомогти доньці.
Вона, як мати, не могла змиритися з тим, що донька її залишилася ні з чим, а у сина і так все необхідне було, тому вона за нього не хвилювалася дуже.
Дні йшли, а Світлана так і не могла знайти спільної мови з Олексієм. Вона прагнула пояснити йому, що не могла вчинити інакше.
Дійсно, її син жив непогано: у нього була хороша робота, квартира, машина, а його життя було більш стабільним, ніж в його сестри.
Тетяна ж, не зважаючи на всі зусилля, не мала ані стабільності, ані гарантій на хороше майбутнє. Вона була в безвихідній ситуації, і Світлана не могла залишити її на самоті з такими проблемами, розуміла, що більше ніхто не буде допомагати її. Дитина є дитиною, незалежно від віку.
Світлана сіла на ліжко, схиливши голову. Думки перепліталися. Вона так прагнула знайти шлях до сина, так хотіла повернути його в своє життя. Вона розуміла, що вчинила не найкраще, але як по-іншому могла хороша матір вчинити?
Вона ніколи не забувала про сина, просто була спокійна за нього, бо в нього все добре. А донька її дуже важко жила, тому вона допомогла саме їй. Але як пояснити це Олексію мати не знала.
Але чи можна віддати все одній дитині лише тому, що вона бідно живе, нічого не давши, натомість, іншій? Чи це вірне рішення матері?
Фото ілюстративне.
