Марина завжди була самодостатньою жінкою, її життя було розмірене і спокійне. Вона працювала в банку, мала свою невелику квартиру в центрі міста, куди завжди запрошувала друзів, підтримуючи зв’язки з тими, кого любила.
Але все змінилося, коли вона познайомилася з Анею, колегою по роботі, яка, здавалось, мала всі якості, щоб стати хорошою подругою.
Тільки з часом Марина зрозуміла, що це знайомство принесе їй більше болю, ніж радості.
З Анею вони почали працювати разом у відділі фінансів, і їхнє спілкування швидко переросло в дружбу. Аня була енергійною, харизматичною, завжди весела та добра. Вона могла годинами розповідати про свої пригоди, про те, як легко йшла по життю, завжди привертаючи до себе увагу.
Марина знаходила в ній подругу, з якою можна було поговорити про все – від роботи до особистих проблем. Вона навіть почала запрошувати Аню до себе на вечори вихідного дня, адже та завжди приходила з новими історіями, що змушували сміятися до сліз.
Проте, незважаючи на відкритість і дружелюбність, Аня мала одну велику особливість – вона завжди була на місці, коли потрібно було щось вигідно отримати.
Це стало помітно з часом. Марина поступово почала помічати, як Аня почала більше звертати увагу на її особисті речі: де та купує одяг, яку косметику використовує, куди планує поїхати на відпочинок.
Спочатку це здавалося безневинним зацікавленням, але з часом Марина почала підозрювати, що Аня могла просто прагнути отримати користь від їхньої дружби.
Одного разу Аня, наче випадково, поцікавилася, скільки грошей Марина отримує на роботі. Відповідь була стандартною – зарплата як у більшості співробітників, нічого особливого.
Але незабаром Аня почала запитувати про ще одне: чи не хотіла б Марина змінити місце роботи, оскільки на її думку, в іншій компанії вона могла б отримати набагато більшу зарплату.
– Ой, Марино, я тобі кажу! Ти така розумна, та й виглядаєш так чудово. Ти можеш отримувати більше, просто подивись на себе! – радила Аня.
Марина, хоч і обережно, почала задумуватися. Через кілька тижнів, на роботі почалися зміни. Марина дізналася, що її керівник, Олександр, планує залишити відділ і пропонує Ані перевестися на його місце.
Спершу Марина була рада за подругу, адже це могло стати великою можливістю для неї. Але після нового призначення подруга дуже змінилася, відразу ж після цього Аня почала давати їй поради, як вона може підвищити свою позицію в компанії.
Та потім Марина дізналася, що першим претендентом на це місце була вона, але її подруга Анна зробила тишком все для того, щоб забрати собі це підвищення.
Почала також турбувати поведінка Ані поза роботою. Вона стала дуже зверхньою, тепер проблеми подруги її не цікавили, у неї просто не було часу на це.
А потім стався вирішальний момент. Марина дізналася, що Аня насправді намагається відняти у неї ще одну хорошу можливість – участь у важливому корпоративному проекті. Виявилося, що Аня вже все домовилася, щоб подати свою кандидатуру, а Марина взагалі не отримала шанс навіть взяти участь.
Це була остання крапля.
– Ти що, і справді думала, що для мене наша дружба важливіша за моє життя, за мою кар’єру… – заявила Аня, коли Марина відкрила їй правду.
І тоді Марина зрозуміла, що з цією людиною в її житті більше не буде місця для справжньої дружби. Вона відчула себе обдуреною і покинутою, і хоча вона зрозуміла, що сама винна у тому, що дозволила Ані впливати на її вибір і її життя, це все одно було боляче.
Марина залишила свою роботу і подала документи на переведення в інший відділ. Вона вирішила більше не піддаватися чужому впливу і почати нове життя, без таких корисливих стосунків.
Минуло кілька місяців. На роботі Марина нарешті почала відчувати себе вільною і щасливою, а Аня продовжувала своє життя. Та з часом вона відчула, що їй чогось не вистачає, і стала сама знову шукати зустрічей з колишньою подругою.
Якось вони зустрілися в магазині, і Марина, не стримавшись, сказала:
– Аня, я не хочу більше бути твоєю «підтримкою», твоїм інструментом для досягнення твоїх цілей. Я розчарована в нашій дружбі. І взагалі, тепер я сумніваюся, чи була ця дружба між нами, чи ти просто мене використовувала.
Аня мовчки подивилася на неї, і в її очах з’явилася сльоза. Але Марина не відчувала жалості. Це був урок, який вона винесла для себе на все життя: справжні стосунки будуються на довірі, а не на маніпуляціях.
А яка ваша думка? Чи є справжня жіноча дружба?
Фото ілюстративне.
