Моя знайома Марина прийшла з роботи, відкрила холодильник і застигла в подиві. Побачила підписи на всіх продуктах. Чоловік поділив практично все. “Твої овочі – мої овочі. Твої йогурти – мої йогурти. Твій сир – мій сир. Мої шпроти. Твоя сметана. Зліва його продукти лежать, праворуч мої”
Загальним залишилося тільки м’ясо в морозилці. Тепер, головне, не переплутати і не взяти чуже. Рік прожили в шлюбі, і ось чоловік вирішив, що так буде зручніше. Дріб’язкові люди
“Сину, Тобто ти думаєш, що мене можна полюбити тільки через квартиру? – Мама не могла стримати сліз, так їй було прикро. Сергій обійняв матір і спробував заспокоїти”
У п’ятдесят вісім років доля Варварі Семенівні подарувала другий шанс влаштувати своє особисте життя. Вкотре проводячи травень своєму улюбленому санаторії, вона познайомилася з чудовим чоловіком. Високий, ставний, молодший
У двері постукали… Ольга обережно визирнула в під’їзд і почула тупіт тікаючих дитячих ніг. – Ось я вас, – крикнула вона навздогін, вийшовши на сходову площадку і трохи прикривши двері, щоб не розбудити однорічного синочка. Як раптом почула характерний звук і двері зачинилися
У Олі обірвалося все в середині. Як вона могла забути про цей замок? Скільки разів вона просила маму поміняти його, а та лише безтурботно махала рукою і відмовлявся:
Кирило розраховував, що нормальна дівчина просто зобов’язана прокинутися раніше від хлопця, особливо у нього вдома і швиденько заколотити сніданок. Тим більше він не очікував чогось такого, просто млинчиків з сиром та яєчні з овочами цілком було б достатньо
Кирило завжди мав цілком сформоване уявлення, якою має бути його майбутня обраниця. У неї повинен бути середній зріст, струнка, майже худа фігура. У неї повинно бути світле волосся
Минуло двадцять років, як ми закінчили школу – з цієї нагоди було вирішено влаштувати зустріч однокласників. В принципі, посиділи добре, душевно – замовили кафе за містом на березі річки, купалися, веселилися, пустували. Єдине, що мене неприємно вразило – це як більшість виглядали, особливо чоловіки
Минуло двадцять років, як ми закінчили школу – з цієї нагоди було вирішено влаштувати зустріч однокласників. До цього жодного разу не збиралися, і стало цікаво, хто як живе
Мама Олі мовчала на витівки батька, і жила з ним, ніби так і має бути. До неї, її мати, бабуся і можливо прабабуся так жили. По-іншому вони не знали. Для Олі всі чоловіки такими були. І немов на підтвердження її слів тільки такі на шляху зустрічалися
Ніколи не пізно шукати свою стежину у житті! У черзі в магазині було душно. Олі хотілося повернутися назад до холодильників і постояти там трохи, освіжитися. У черзі всі
У переповнений салон автобуса увійшла бабуська. Була без п’ятнадцяти восьма ранку понеділка. Народ їхав на роботу похмурий, сонний, недоброзичливий, а бабусю приперло взяти з собою об’ємну картату сумку на коліщатках (а, вірніше, на колесах, тому що вони за розміром цілком заслуговують повного імені), в якій щось пищало і дзвеніло
Пропустивши два забитих під зав’язку автобуса, бабуська втратила надію дочекатися порожній і, розімнувши плечі, приготувалася штурмувати перший, який пригальмує біля зупинки. Пасажири з вікон з ледачою цікавістю спостерігали,
Я вже майже 6 років як займався боксом, бо теніс і баскетбол мій батько відкинув за безглуздістю в разі чого на вулиці. У якийсь момент я набрався сміливості і став щитом між братом і вітчимом. Відібравши у того собачий повідок, я повторював що “це не метод виховання”
Я – вітчим… Коли мені було близько року, мої батьки розлучилися. Справи давно минулих днів… Мама дуже швидко, якщо не відразу, вийшла заміж і моїм “татом” став інший
Сьогодні у Анни був день народження. Тамара стояла перед дзеркалом, приміряючи вбрання. Йти в гості не хотілося. Колись вони були подругами «не розлий вода», тепер же бачилися рідко. «Занадто різними ми стали за цей час», – думала Тамара
Аня з Тамарою познайомилися на вступних іспитах в інститут. Обидві дівчини приїхали з далекої провінції, тому спочатку і трималися разом в цьому величезному незнайомому місті. Обидві вступили і
Люба була заміжня і багато хто вважав цей шлюб дуже вдалим і щасливим. Багато хто, але не Люба. Чоловік Люби Євген, був старший за неї на 25 років. Вийти за нього заміж, Любу ніхто не змушував. Вона прийняла це рішення сама. Прийняла, а потім гірко про це пошкодувала
Любу та її брата Вадима, виховувала лише мама. З батьком Люби мама розлучилася, коли дочці було всього 3 роки. Він поїхав в інше місто і незабаром обзавівся новою

You cannot copy content of this page