У нашому колективі нічого не приховаєш. Ми почали помічати дивні речі у стосунках між Аллою та Карлом Яковичем. То привезе її на роботу, то разом обідають. Іноді в його кабінеті вона затримується довше, ніж цього вимагає робота
Ця історія сталася в нашому офісі. Щось подібне може статися де завгодно. Колектив наш маленький. Три людини в бухгалтерії, на чолі з головним бухгалтером Ніною Сергіївною, панянкою дуже
Чоловік і так отримує копійки, а ще й все це на потреби мами витрачає
Думаю, що скоро чоловік збере речі у вузлик і потопає до гаряче коханої матусі, на яку він спускає майже всю зарплату. Яка у нього і так чисті сльози.
Ніяких сварок він з дружиною не влаштовував, а просто подав на розлучення. Анна спочатку намагалася чинити опір, чіпляючись за дітей, як за останню соломинку. Мовляв, вона забере їх і він ніколи більше не зможе бачитися з ними. На що Антон просто мовчки поклав на стіл перед Анною шлюбний договір
Людське життя, як гірська дорога, ніхто не знає, що чекає на нього за наступним поворотом. Життя — непередбачувана штука. В будинку Сергієвих все було добре. Антон вважав себе
Досить! — Катя підвищила тон. — От вже від тебе я такого не очікувала! Помилилася ти! Чуєш, помилилася! — Губи Каті затремтіли, вона підвелася, поклавши долоні на стіл. — Я все знаю про Антона, немає у нього ніякої дружини. Це моє довгоочікуване щастя!
— Я б не повірила, якби сказали. Але я сама бачила: це його дружина. І діти до нього побігли, як побачили. — Ася наважилася сказати подрузі про свої
Коли мені виповнилося двадцять п’ять років, випадковий попутник в поїзді поцікавився: чи доводилося починати життя з нуля? Я тоді розсміялася і зухвало знизала худорлявим плечем. Навіщо? Мені подобається моє життя, і я не збираюся в ньому щось міняти. Він кивнув, збудував з рафінаду вежу і розповів, що вже тричі піднімався на вершину і тричі скочувався вниз
Зізнаюся чесно, подумала, що він або невдаха, або не вміє жити, і наївно вирішила, що зі мною нічого подібного не трапиться. Помилялася. «Все з початку» було після розлучення,
Цей “міський роман” мав наслідками. Ольга почуваючись недобре, розповіла усе матері. Поплакали разом і вирішили, що не потрібно, щоб люди в селі знали про те, що сталося. Гарним рішенням було закрутити з Павлом, який у Ольгу був закоханий ще зі школи і переконати його, що він скоро стане батьком
Олесю, ти знову за своє? Знову Марійку за воротами кинула, а сама з подружками втекла? Я ж тобі скільки разів наказувала не залишати сестру. Куди ж ти побігла?
Та як ти з матір’ю розмовляєш? — пихтіла від обурення жінка. — Я що тобі, в няньки наймалася? Тільки про себе і думаєш! А Аліну мені, що кинути накажеш?
— Тетяно! — промовив роздратований жіночий голос. — Не роби із мухи слона. Тобі вже тридцять, якщо не зараз, то коли? — Мамо, ти не гірше за мене
Ти що геть з глузду з’їхала? Та нас люди засміють. У всіх онуки, як онуки, а у нас Рафаель. — Розійшовся Василь Петрович. — Мені його Рафкою називати, чи що? Ні, я їм відразу скажу, що малого потрібно назвати Михайлом
Як тільки Віра Сергіївна і Василь Петрович дізналися про швидку появу онука, їхнє тихе життя відразу закінчилося. Кожен день вони дзвонили своїй доньці в інше місто. — Оленко,
«І чого ж він так дивиться», — подумала Віра, — може я щось неправильно роблю, — її рухи уповільнилися, у неї ніяк не виходило відкрити паперовий пакет. А чоловік продовжував дивився на неї, не відриваючись. Вона опустила очі і намагалася зосередитися на звичних для неї діях
Дівчина хоч і працювала продавцем лише кілька місяців, та помилок намагалася не допускати. Їй все ж знову довелося поглянути на нього і зустрітися з теплотою його карих очей.
Коли Тамара повернулася на роботу, перш за все побачила порожнє вікно. Віталіка хтось усиновив. Дітвора навперебій розповідала про те, що за ним все ж таки прийшла його мама
Вітальчику було лише три роки, коли він залишився без матері. Її не стало прямо у нього перед очима. Немов полум’я злетіла її червона сукня, а потім настала темрява

You cannot copy content of this page