fbpx

Ніяких сварок він з дружиною не влаштовував, а просто подав на розлучення. Анна спочатку намагалася чинити опір, чіпляючись за дітей, як за останню соломинку. Мовляв, вона забере їх і він ніколи більше не зможе бачитися з ними. На що Антон просто мовчки поклав на стіл перед Анною шлюбний договір

Людське життя, як гірська дорога, ніхто не знає, що чекає на нього за наступним поворотом.

Життя — непередбачувана штука. В будинку Сергієвих все було добре. Антон вважав себе щасливим володарем чудової дружини, красуні і двох чарівних янголят. Дружина не працювала, та й навіщо. У Антона був добре налагоджений бізнес, який приносив стабільний дохід, якого вистачало для безбідного життя. Відразу після весілля, Анна дізналася, що очікують на поповнення і коли дізналися що буде двійня, то відразу вирішили, що з роботи їй треба піти. Працювала Анна манекенницею. І про продовження кар’єри в такому положенні вже не було й мови.

Через 9 місяців Аня народила двох чарівних близнюків, хлопчика і дівчинку. Назвали їх Анжела і Дмитро. Життя розмірено рухалося вперед. Діти підростали, Анна займалася дітьми, ну і звичайно не забувала про себе кохану. Фітнес, салони краси, шопінг в найдорожчих магазинах потихеньку почали їй набридати. Хотілося чогось більш глобального. Фігуру вона вже давно відновила. Всі подруги їй дуже заздрили.

—Ти виглядаєш, як юна дівчинка, ніби й не народжувала зовсім.

Вона і сама це бачила крутилася годинами перед дзеркалом. Ганна зателефонувала своєму колишньому роботодавцеві і натякнула йому на те, що готова вийти на роботу. Він запросив її зустрітися і обговорити це. Маркіян чув від своїх моделей, що Аня повністю відновилася і виглядала ще краще ніж раніше.

—Навіть якщо я й не візьму її на роботу, то хоча б подивлюся, як вона виглядає.

Зустрілися вони в ресторані. Маркіян милувався її вишуканістю. Чоловік подумав, що таку жінку не на подіум потрібно брати, а за дружину. Така красуня не повинна працювати. Однак він не врахував того, що Анна вже була заміжня. Але це його не зупинило. Він наполегливо підбивав клинці до жінки. Спочатку Аня сприймала це як гру, потім їй все більше починало подобатися відвідувати модні покази з Маркіяном і вже не в ролі манекенниці, а супроводжувати його, як почесна гостя.

Вона помічала заздрісні погляди жінок і їй це подобалося. Однак це не подобалося її чоловікові. Секретар ніби випадково з іншою документацією поклала Антонові на стіл світський журнал з яскравою обкладинкою, на якій була зображена його дружина поряд з Маркіяном на одному зі світських заходів. Начебто нічого незвичайного, але на фото Маркіяк аж надто відверто обіймав Анну. Увечері відбулася серйозна розмова з дружиною, яка закінчилася сльозами боку Ганни і раптовим нападом у Антона.

Швидка відвезла чоловіка у стаціонар. Лікарі наполягали на тому, що чоловікові обов’язково потрібен спокій. Як не дивно, та Аню це не зупинило. Вона продовжувала сяяти в світлі софітів на обкладинках глянцевих журналів. Панянки кидали на неї осудливі погляди. Шепотілися за її спиною так голосно, що не почути їх думку про неї вона не могла. А Маркіяну потрібно було, щоб навколо нього розгорнувся осуд, для підняття рейтингу його бізнесу. Але сама Анна його більше не цікавила.

Аня кілька разів намагалася зв’язатися з Маркіяном, але судячи з усього вона потрапила в його чорний список. Через два тижні Антон повернувся додому. Ніяких сварок він з дружиною не влаштовував, а просто подав на розлучення. Анна спочатку намагалася чинити опір, чіпляючись за дітей, як за останню соломинку. Мовляв, вона забере їх і він ніколи більше не зможе бачитися з ними. На що Антон просто мовчки поклав на стіл перед Анною шлюбний договір, який вона перед весіллям підписала, особливо не вникаючи в його суть.

Вона почала його вивчати, і зрозуміла, як багато дурниць вона встигла накоїти за останні 7 років. Після розлучення чоловік залишив їй двокімнатну квартиру, невелике грошове утримання і дозволив зустрічатися з дітьми за встановленим графіком на її території, але в присутності нянечки. Анна не бачила сенсу сперечатися. Жінка з дітьми зустрічалася вкрай рідко, і навіть на дзвінки відповідала сухо, що мовляв мамі ніколи і вона передзвонить пізніше.

Тепер у їхньої колись щасливої сім’ї життя розділилося на до і після. Однак деяким людям життєві уроки не йдуть на користь. Ні Анна, ні Антон не зробили належних висновків з того, що сталося, і почали знову шукати граблі на які вже одного разу наступили. Антон не розгубився і не взявся шукати собі нову пасію, бо навіщо, якщо в будинку є молода симпатична жінка, нянечка його дітей. Вона знає всі його звички, та й діти її люблять. Поступово дівчина зайняла місце господині в будинку. І все б нічого, якби не одне, але. Діти любили чужу їм жінку, але рідну матір вони любили більше, сумували за нею, і хотіли щоб вона повернулася.

Як тільки Антон і Вікторія відкрито заговорили про свої стосунки і в будинку прозвучало слово весілля, в янголят раптом вселився біс. Вони почали шкодити своїй колись улюбленій няні. Псувати її речі, робили все їй на зло. Вікторія спочатку хотіла все вирішити самостійно. Але коли знайшла свій фотоальбом з розмальованими фото, дівчині увірвався терпець і вона поскаржилася Антонові. Чоловік зрозумів що без Анни тут не обійшлося. Це вона швидше за все налаштувала дітей проти них.

Перше, що спало Антонові на думку — це налякати колишню, але охолонувши він вирішив діяти незвичайним способом. В першу чергу він був бізнесменом, причому хорошим бізнесменом, і прорахувавши всі можливі варіанти розвитку подій вирішив піти шляхом найменшого спротиву і з найшвидшим досягненням мети, при цьому не підставляючи свій авторитет під сумнів у дітей.

План був простий. Зранку, коли діти прокинулися, вони не застали своєї нянечки, так само, як не виявили на столі сніданку. На кухні метушилася старенька бабуся, і пахло чимось незнайомим. Вона обернулася і у неї був максимально невдоволений вираз обличчя.

— Ну що, їсти хочете? Зараз каша буде готова. Швиденько накривайте на стіл.

— Яка каша, і чому ми повинні накривати на стіл? Віка нам мафіни готувала на сніданок.

— Віки немає, тепер я за неї, і ні про які мафіни я знати не знаю. Діти повинні їсти на сніданок манну кашу. Ну, я чекаю, готуйте тарілки і ложки, швиденько, щоб я з вами не сварилася.

Старенька грізно потрясла в повітрі рукою затиснутою в кулак. Діти не змовляючись з вигуками “татку” побігли шукати батька. Їх спробам втекти було покладено край. Старенька виявилася не такою вже й безпорадною. Вона наздогнала дітей, схопила їх за шкірку, як кошенят і потягла назад на кухню, примовляючи.

— Батька немає вдома, він на відміну від вас, не байдикує, а приносить користь.

Старенька посадила дітей за стіл, поставила перед ними тарілки з кашею. Видала кожному ложку.

— Це перший і останній раз я виконую вашу роботу. З сьогоднішнього дня у ваші обов’язки входить прибирання кухні і миття посуду.

— Але ж у нас посудомийка. Спробувала заперечити Анжела.

— Ніяких посудомийок. Миємо за собою самостійно. Сказала бабуся таким тоном, який не терпить заперечень.

Після сніданку, діти, як правило, вирушили в сад. Але суворий голос їх зупинив.

— Я сказала мити посуд і робити вологе прибирання входить у ваші обов’язки.

— Але ми погуляємо, а потім помиємо. Спробував реабілітуватися Дмитро.

— Ніяких потім. Потім прибирання в кімнаті і уроки. Старенька насупила брови і додала. Розбалували вас тут, нічого через тиждень шовкові станете.

Тиждень діти не витримали. Вже на третій день вони благали батька повернути Вікторію назад. Вони клялися, що більше ніколи не скривдять її ні словом ні ділом, і вони дуже раді бачити її в ролі татової дружини! Батько ледь приховував посмішку на своєму обличчі. Ще трохи заперечував, а потім здався.

Через місяць вони зареєстрували шлюб і всією сім’єю поїхали у весільну подорож!

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page