Ця історія сталася в нашому офісі. Щось подібне може статися де завгодно. Колектив наш маленький. Три людини в бухгалтерії, на чолі з головним бухгалтером Ніною Сергіївною, панянкою дуже різкою і владною.
Дарина Петрівна і я, один менеджер. Власник і генеральний директор Карл Якович. Ось і вся компанія.
Наш директор дуже милий і добрий чоловік. Ми за очі його називаємо Карлсоном. Він вилитий мультяшний герой. Такий же кругленький, добродушний і вічно розпатланий. Карл Якович вдівець, сам виховує доньку.
Він чоловік скритний, тому ми не знаємо, що сталося з його дружиною і як.
Ось уже два роки, він «таємно» зітхає за Дариною Петрівною. Але через страх і нерішучість роман не розвивається. Іноді підвезе додому, іноді запросить на обід. Кілька разів приходив до неї в гості, ніби то у службових справах.
Можу сказати одне, Даринка Петрівна, так само жінка не надто рішуча. Двоє дорослих людей закохані одне в одного, але вже який рік ніхто з них не наважується зробити перший крок.
Одного разу, Карл Якович привів до нас молоду, дуже красиву дівчину.
— Знайомтеся. Це наша нова співробітниця. Її звати Алла. Прошу ознайомити її з поточними справами. Підучити бухгалтерії. Стіл для неї поставимо біля вікна.
— А на яку посаду Ви її взяли? — поцікавилася Ніна Сергіївна.
— Вона буде працювати в бухгалтерії. Введіть її в курс справ.
Ніна Сергіївна стиснула губи, але промовчала. Власник — йому видніше.
Алла — дивовижної краси дівчина. Такі зустрічаються тільки в глянцевих журналах. Красива, з приголомшливою фігурою, з довгим русявим волоссям. Впевнена у собі.
Влилася вона в наш маленький колектив дуже швидко. Розумна, тактовна, весела дівчина. Навіть серце суворої Ніни Сергіївни потихеньку розтануло. Бралася за будь-яку роботу, ставилася до всіх однаково і доброзичливо.
У нашому колективі нічого не приховаєш. Ми почали помічати дивні речі у стосунках між Аллою та Карлом Яковичем. То привезе її на роботу, то разом обідають. Іноді в його кабінеті вона затримується довше, ніж цього вимагає робота. Дарина Петрівна зовсім засмутилася. Все частіше її очі наповнювалися сльозами. Але вона тільки зітхала і відверталася.
Чесно кажучи, Алла за віком значно молодша за нашого директора. Але, як то кажуть: «Сивина в бороду, а біс у ребро». Не очікували ми від нашого Карлсона такого. Нам було шкода Дарину Петрівну.
Якось наш менеджер прибіг і розповів частину випадково почутої розмови між Аллою та її подругою.
— Уявляєте, вона в розмові з якоюсь дівчиною, назвала нашого Карлсона «папіком».
— А хто це? — Не зрозуміла Ніна Сергіївна.
— Так дівчата певного плану називають своїх літніх залицяльників. Вони їх утримують, знімають їм квартиру. Ну ви зрозуміли?
— Бути такого не може! — Не повірила своїм вухам Ніна Сергіївна. — Алла не схожа на таку дівчину.
— Багато Ви бачили таких панянок? — Відповів їй менеджер. — Така красуня просто так не буде зустрічатися з товстенький, стареньким, маленьким і багатим дядечком. Їй двадцять три, йому — за п’ятдесят. Тут навіть його чарівність не допоможе. Вся справа в зелених.
Звичайно, що після почутого, наше ставлення до Алли почало змінюватися. Косі погляди, іноді різкий тон, не могли залишитися непоміченими. Але Алла робила вигляд, що нічого не помічала. Стійка дівчина.
Найдивніше, що вона почала проявляти підвищений інтерес до Дарини Петрівни. Здавалося, що дівчина набивається до неї в подруги. Дарина переживала. Їй було дуже неприємно, але вроджена інтелігентність не дозволяла грубо відштовхнути Аллу.
Так далі не могло продовжуватися. Одного дня вона підійшла до Дарини Петрівни і сказала:
— Ми з Вами працюємо стільки часу, — промовила Алла, — давайте пообідаємо разом. Побалакаємо, попліткуємо.
— Я не голодна, — відповіла Дарина Петрівна і відвернулася.
— Та, Ви зовсім з глузду з’їхали, — відразу розлютилася Ніна Сергіївна, — як можна пропонувати дружбу жінці, у якої Ви забрали коханого чоловіка. Соромно у вашому віці і з вашою зовнішністю зв’язуватися з чоловіками через гроші.
Алла зблідла і вийшла з кабінету.
— Все. Побігла скаржитися, — констатувала Ніна Сергіївна, — тепер доведеться нову роботу шукати, а шкода, бо мені тут подобається. Ну нічого, я щось придумаю.
— Може не варто було так різко? — запитала Дарина Петрівна.
— Різко? У тебе чоловіка забрали, а ти все сльози ллєш. За любов потрібно боротися, а ти шмарклі розпустила. Це я ще не все їй сказала.
До кабінету зайшов Карл Якович. Він був розгублений і приголомшений.
— Дарино Петрівно, зайдіть до мене в кабінет. Розмова є.
— Чому ж це Дарина Петрівна? Це я все сказала, — обурилася Ніна Сергіївна, — мене звільняйте.
— Потім. Не до Вас зараз, — махнув рукою Карл Якович.
Ми затихли. Першою з кабінету директора вийшла Алла. Вона, посміхаючись, сіла за свій стіл. Про роботу ми вже й забули, тільки переглядалися.
— Ні, — першою не витримала Ніна Сергіївна, — нехай звільняють мене. Я дам собі раду. Я кашу заварила, мені її і їсти.
— Зачекайте, — зупинила її Алла, — зараз усе налагодиться.
На обід ми не пішли. Всі дружно сиділи за столами і мовчали. Через три години двері відчинилися і до нас вийшли Дарина Петрівна і Карл Якович.
— Ось моє рішення, — впевнено промовив він, — Аллу за місяць потрібно підготувати, бо вона займе місце Дарини Петрівни.
— Мене звільняйте, це я, — відразу взяла всю провину на себе Ніна Сергіївна.
Карл Якович відразу знітився. Він опустив очі, знизав плечима і важко зітхнув.
— Гаразд, все одно не приховаєш. Я зробив пропозицію Дарині Петрівні, — повідомив чоловік, — і вона люб’язно її прийняла. Я завжди був проти сімейних стосунків на роботі, тому вона підготує Аллу і звільниться. Мені соромно зізнатися, але обставини склалися так, що я прийняв на роботу вже одного родича. Алла Карлівна моя дочка.
— Даруйте, але у неї інше прізвище, — здивувалася Ніна Сергіївна.
— Бо у мене прізвище мого чоловіка, — відповіла Алла. — Яка ж я рада, вітаю вас!
Сказати, що ми були в шоці, нічого не сказати.
Незначні плітки присутні на кожній роботі, в кожному колективі. Перекручені слова, такі як татко з «папіком», мало не розсварили людей та не зіпсували репутацію хорошій дівчині. Добре, що у нас, все закінчилося весіллям.
Фото ілюстративне.
