nat

Вони любили один одного ще зі школи, а потім разом вчилися і одружилися. Не було за них рідніших людей. Вони були і друзі, і закохані, і порадники, і

Мама на двох! – Мамо, пішли додому, – хнюпала біля ліжка Алінка. – Як я піду, нас виписують через три дні. – Чому? – Бо дитинці треба побути

Була вже восьма година вечора, коли Лера нарешті змогла дістатися додому. З хвилюванням дівчина дістала з сумочки ключі і кілька разів стиснула їх в кулаці. Ця квартира належить

Яка б не була, але вона твоя мати! — Тимофію, ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги на пергаментний папір. Дзвінок

Час розставив все на свої місця. Вона зробила правильний вибір. – Костю, мені треба тобі щось сказати. – Настя, посміхнувшись, подивилася на хлопця, що сидів навпроти. – І

Материнство навчило її спокою. Не того, буддистського чи медитативного, не японського чи самурайського, а якогось не описуваного, ірраціонального і відчайдушного. Ви б змогли вдоволено посміхатися, коли ваше ім’я

Багато років лелека обминав дім моєї донечки, нічого не допомагало. Вона вже й у чергу на усиновлення стала, жили ми тоді в Ізраїлі (а там покинутих дітей мало,

Ніде правди діти – дівчина вона красива. Та й Андрій теж не для роботи сам. Сидить цілими днями вдома за комп’ютером. І на які гроші живуть? Хоч би

Верхні гілки майже торкалися ліній електропередач натягнутих між будинками. Яблуня пустила два товстих пагони, які розходилися в різні боки. Третя товста гілка йшла в бік і закінчувалася за

Ось уже два роки я живу у стані якоїсь невизначеності, невідомості і невпевненості у завтрашньому дні. Мій коханий чоловік, з яким ми перегорнули не одну життєву сторінку разом,