Ось уже два роки я живу у стані якоїсь невизначеності, невідомості і невпевненості у завтрашньому дні. Мій коханий чоловік, з яким ми перегорнули не одну життєву сторінку разом, раптом розпочав писати свою історію життя десь на стороні.
Логічно, що у вас виникне питання, а чому я й досі з ним? Все просто і складно водночас. Рік назад ми щодня з’ясовували стосунки. Я вимагала правди, адже відчувала, що його поведінка, ставлення до мене і дітей змінилося.
Звісно, що я одразу ж зрозуміла, що у нього хтось з’явився. Він тільки змінив роботу, почав дуже ретельно ставитися до своєї зовнішності, викуповував нові одяганки, стригся виключно у дорогих перукарнях, хоча до того дуже шкодував витрачати на себе гроші. Спільні походи “в люди” зникли абсолютно. Будь-які спроби нормально поговорити закінчувалися повним ігнором, як мінімум, а, як максимум, бурхливими хвилями емоцій.
Звісно, я почала казати йому, що здогадуюся про причин таких змін, знаю хто вона, але він категорично заперечував, запевняв, що вони просто дружать. Казав, що я вигадую, що просто вирішила дістати і мільйон всяких відмовок, де в підсумку винною була я, а він білий і пухнастий. Але як то кажуть, здогадки до справи не пришиєш, та й донька моя емоційно дуже стомилася. Ми при ній стосунків не з’ясовували, але напруга панувала неймовірна. Доня достатньо доросла, щоб зрозуміти, що поміж батьками пробігла чорна кішка. Син молодший, тому змін ніби і не помітив.
Не хочеться вникати у подробиці всіх розбірок, адже я дала собі слово, що більше не торкатимусь цієї теми. Раз чоловік не зізнається, то я просто чекатиму, рано чи пізно, як то кажуть, все таємне стає явним. Веселить мене зараз зовсім інше. Я періодично находжу чеки, де вказані суми, які мій законний чоловік витрачає на свою “подругу” і свято вірить, що це його особисті гроші і справи і мене в цьому переконує. Але хіба ж то нормально? Чи то вже я й справді втратила всі життєві орієнтири і даремно діймаю чоловіка?
Фото ілюстративне.
