fbpx
Дозвілля
Друга дитина забрала той вільний час, який був у старшої. На себе Ліля не витрачала й хвилинки і завжди була винна Алінці: не забрала зі школи, не прийшла на свято, не поїхала з класом в зоопарк

Мама на двох!

– Мамо, пішли додому, – хнюпала біля ліжка Алінка.

– Як я піду, нас виписують через три дні.

– Чому?

– Бо дитинці треба побути тут, лікарі мають впевнитися, що вона здорова.

– То лишай її тут і йдемо!

– Малесенька, але це твоя сестричка. Ти маєш її любити.

– Не хочу і не буду.

Не такої реакції сподівалася Ліля від своєї донечки на появу сестрички. Весь термін Алінка не сприймала це серйозно. А от, коли дитинка стала реальною, то ділити її з мамою не планувала.

Ліля сподівалася, що з часом все налагодиться. Перший рік був тяжким, бо маля вередувало і вимагало уваги. Вони з чоловіком тряслися над новонародженою, а Алінка лишилася осторонь. Звичайно, її цілували і обіймали, питали як справи в школі, але це все було мізером для неї.

– Кого ти більше любиш, – все частіше питала в мами Алінка.

– Звичайно, тебе, – зі сміхом казала Ліля.

– Ти чуєш,- показує язика малюку Алінка, – Мене мама більше любить!

– Бо я тебе більше знаю, але її теж люблю, – сміється Ліля

– Але мене більше!

Коли вони планували другу дитину, то все здавалося таким простим. Подумаєш, підгузок змінити і дати їсти. Але друга дитина забрала той вільний час, який був у старшої. На себе Ліля не витрачала й хвилинки і завжди була винна Алінці: не забрала зі школи, не прийшла на свято, не поїхала з класом в зоопарк.

В якийсь момент зловила на думці, що не обіймала Алінку цілий день і не казала, що любить! В квартирі завжди був шум і гам, Алінка стала верескливою і вередливою, привертала увагу як могла. А потім демонстративно почала відкидати обійми і цілунки – не лізьте до мене. Ліля дивиться, а її малесенька доня вигуділа в підлітка. Сидить в інтернеті і телефон на паролі. Все їй не так і не так. Такий собі їжачок скручений. Сестричку ще більше не любить, бо та вже досягає її речі і гризе, рве та слинить.

– Скажи їй щось – вона мої речі порвала!

– Аліночко, вона ще маленька і не розуміє. Я тобі куплю нове.

– Від неї одні неприємності!

Ці безкінечні розмови щодень. Втома. Втома. Втома. І вина. Вона не справляється. Нічого вже не виправити.

– Що робити? Алінка стала дуже замкнена?, – питає в чоловіка.

– Не знаю. Я ж тобі казав, що буде важко, а ти ж була така впевнена.

Так, надто впевнена. Але вона не здасться. Почала з найменшого і водночас з найбільшого – прояву любові. Кожного вечора вона обіймає Алінку і цілує. Та противиться і відбрикується, ховається під ковдру:

– Перестань мене слинити!

Через деякий час вона всім виглядом показує, що поцілунки приносять їй моральну шкоду, але вона витримає. Вже не ховається.

Ще через якийсь час вона стоїчно витримує мамині ніжності, правда ще бурчить:

– Та досить, досить.

Ще через якийсь час просто каже:

– На добраніч!

Ніжність взяла своє. Хоча, коли починала, то на успіх годі було надіятися. Надто сильна була образа на сестричку, на маму, на тата, на бабусь і дідусів. Всі вони ніжили малесеньку сестричку, яка нічого не робила, тільки пхинькала і плакала, а от Алінка і оцінки хороші приносила, і гарно поводилася. Але все це не рахувалося. Тепер, коли Алінка має поганий настрій, то до процедури поцілунків долучається і маленька сестричка.

Автор: Ксеня Ропота.

Фото ілюстративне.