Дозвілля
Пішла на кухню випити води, побачила світло за рифленим склом кухонних дверей. “Тату”. Маріка відкрила і остовпіла. Біля столу на руках батька сиділа Ірина, запустивши руку в його волосся. Вони обоє сіпнулися і разом повернули голови. З обличчя Ірини сповзла посмішка, вона схопилася на ноги, поправивши чорний светр. Батько винувато опустив голову
Маріка стояла поруч з бабусею, яка гірко лила сльози і, яку з другого боку
Дозвілля
Консьєржка зустріла його, як рідного, напоїла чаєм і приголомшила. Все виявилося правдою, навіть страшнішою. Їх дійсно було троє малюків. Катя і братики на півтора року молодші
У дев’ятирічної Катюші був обов’язок ходити в магазин. У великий супермаркет, який знаходився у
Без рубрики
Нещодавно, за багато років поспіль, мої батьки приїхали до нас в гості. Довгий переліт, зворушлива зустріч, щедре застілля і раптом, мамине висловлювання від якого я мало не випустила з рук тарілки. Мало того, мені ще й квиток їм з татом брати довелось раніше, бо її закити ставали просто нестерпними
У сімнадцять років я поїхала вчитися і відтоді живу самостійно. Вісім років витратила на
Дозвілля
– Ти ж у нас багатенька, заробляєш більше, – сказав чоловік коли я попросила оплатити комунальні, – Заплати, це ж для тебе навіть і не помітно буде. Чого мене турбувати?
Якось так у нас повелося, що сімейний бюджет у нас різний. Почалося це після
Дозвілля
Ми так хотіли сина, хоч і мали вже двох донечок. Подарувати ще одне дитя чоловіку я вже не могла, тому ми зважились на відповідальний крок. І що? Ми минуло три роки і нам тепер хоч з міста виїжджай. Про колишню репутацію і мови немає
Я вже довгий час перебуваю в шлюбі з найкращим чоловіком у світі. Ми виховуємо
Дозвілля
– Вона схожа на мене, тому, що вона моя донька, – вигукнув він, – Прости. Я люблю тебе, чесно. Це і було всього один раз. Нерозумно і випадково. Люда жила зі старенькою бабусею в сусідньому селищі. Я їздив туди до товариша на ювілей, і сам не зрозумів, як так вийшло
Незабаром літо. Кіра не любила цю пору року. Не тому що було жарко, просто
Дозвілля
Наш шлюб ніколи не був щасливим, якщо вже говорити на чистоту. Все трималося на моєму мовчанні. Як мене вчила мама: Якщо хочеш зберегти сім’ю – вмій вчасно прикусити язика
В ту ніч мені так і не вдалося заснути, я переверталася в ліжку туди-сюди,
Дозвілля
– Мила, я не допущу, щоб ти вийшла за цього бідолаху. Ми з тобою іншого рівня, ти ж знаєш. Подивися на себе – розумниця, красуня, молоденька, у тебе гідна освіта, шикарні перспективи. А у нього що? Дев’ять класів і якась бурса. На що він тобі здався?
– Мамо, ти ж розумна жінка, не потрібно судити так вузько. Так, мені пощастило
Дозвілля
Одного разу мама вирішила зі мною поговорити, і запитала мене, як я відреагую, якщо вона вийде заміж. Я здивувалася. Що значить заміж? А як же пам’ять про мого тата? У неї є ми і внуки, навіщо їй це? Хіба в такому віці розписують? Мама чомусь образилася на мене. Ані пари з вуст, вона пішла і на ніч не повернулася. І навіть не подзвонила, ну і я не стала
Не розумію я людей, які одружуються після шістдесяти. Невже в такому віці можлива любов?
Дозвілля
– Ви прикидаєтесь не зрячою, чи й справді не бачите що у вашого чоловіка ще одна родина на стороні. П’ятнадцять років ми разом уже. Та він би давно вас залишив, – тараторила без зупину незнайомка, – так йому дітей шкода. А мені як сина одній ростити? Він татка бачить лиш зрідка. Майте ви вже повагу до себе. Відпустіть невірного чоловіка
Ось і як тепер вірити людям? Якщо найближча мені людина казала  не правду мені

You cannot copy content of this page