Не розумію я людей, які одружуються після шістдесяти. Невже в такому віці можлива любов? Невже не можна просто спілкуватися? Навіщо пов’язувати себе узами шлюбу?
Моя мама прожила з татом разом тридцять два роки. Але у віці 64 років мій тато пішов у кращий світ. У 60 років моя мама залишилася вдовою. Ми як могли, підтримували її і забрали до себе жити. Ми з чоловіком живемо у великому будинку, ростимо двох дітей: дівчинку і хлопчика. Мама стала допомагати мені: вона готувала їсти, прибирала, прала. Вона забирала дітей зі школи і водила на гуртки. Моя дочка ходить на малювання і спів, а син на єдиноборства. Зізнатися, мама дуже полегшила мені життя. Ми з чоловіком могли працювати, не переймаючись за дітей.
Я думала, вона щаслива з нами. Мій чоловік добре ставиться до тещі, між ними немає неприємностей. Все тихо і спокійно. Але одного разу мама сказала, що в місцевому клубі буде проводитися вечір для одиноких і вона хоче сходити. Я не відразу зрозуміла, адже вона зовсім недавно поховала чоловіка і вже поспішає піти на побачення? У мене в голові це не вкладалося, але я промовчала.
Увечері мама повернулася в доброму гуморі. Вона сказала, що їй дуже сподобалося спілкуватися з іншими людьми. Таке відчуття, ніби ми з нею не розмовляємо. Але це було не останнє відвідування вечора для одиноких. Вона стала відвідувати його щовівторка. А значить, сина на єдиноборства водити було нікому. Мені довелося відпрошуватися з роботи на півгодини раніше, щоб встигнути його відвести.
Ці походи в клуб мені не подобалися. Але мама продовжувала ходити туди, хоч я і зауважила, що це створює незручності мені. Там вона познайомилася з чоловіком. За її словами він її споріднена душа. Що це означає я не зрозумію. Мама стала часто спілкуватися з ним, вони ходили і просто гуляли по місту, в парк і навіть в кіно.
Я думала, поспілкуються і перестануть. Але одного разу мама вирішила зі мною поговорити, і запитала мене, як я відреагую, якщо вона вийде заміж. Я здивувалася. Що значить заміж? А як же мій тато? У неї є ми і внуки, навіщо їй це? Хіба в такому віці розписують? Мама чомусь образилася на мене. Ані пари з вуст, вона пішла і на ніч не повернулася. І навіть не подзвонила, ну і я не стала.
Ми не розмовляли місяць. Вона от так запросто покинула мене одну з двома дітьми, знає ж, що у мене така робота, що я не встигаю робити домашні справи. За гуртки сина і дочки я взагалі мовчу.
Тиждень тому вона зателефонувала і сказала, що вийшла заміж. І що вона чекала від мене? Поздоровлень? Вона зрадила пам’ять батька. Проміняла своїх онуків і мене на химерну мрію. Я повинна тепер наймати людину і оплачувати їй догляд за дитиною, а мама телефонує і співає у трубку, що щаслива і житиме у нього.
Ну, ну! Я трохи почекаю. Через пів року вона іншої заспіває, от тоді я все їй і пригадаю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
