fbpx
Дозвілля
– Мила, я не допущу, щоб ти вийшла за цього бідолаху. Ми з тобою іншого рівня, ти ж знаєш. Подивися на себе – розумниця, красуня, молоденька, у тебе гідна освіта, шикарні перспективи. А у нього що? Дев’ять класів і якась бурса. На що він тобі здався?

– Мамо, ти ж розумна жінка, не потрібно судити так вузько. Так, мені пощастило – я народилася коли ви з татом вже всього досягли, у мене все було з народження. А у Максима от не було такої підтримки, батьки його покинули, йому довелося непросто. Але це не означає, що він нічого не зможе домогтися, він розумний хлопець, добрий і чесний – а це важливо. Якщо у нього чогось і немає, то він зможе до цього прийти самотужки. І знаєш, мам, це навіть краще – ми всього доб’ємося самі, а не будемо жити на всьому готовому.

– Настю, ну чому ти весь час шукаєш складні шляхи? У тебе ж і зараз все є, навіщо тобі цей убогий хлопчик? Будеш тягти його на собі все життя, а він розлютиться на тебе, що ти краща і талановитіша, ніж він.

– Мам, ти його не знаєш, не роби висновків. Так ви приїдете на весілля?

– Доню, ну яке весілля? Батько дав тобі грошей?

– Ні, не дав, і вони нам не потрібні. Ми самі все організували і сплатили. Так, не шикарне весілля, але зате ми самі. Все буде мило і душевно.

– Не можу повірити, що ми всього добивалися, ростили тебе заради того, щоб ти виходила заміж як такого… Ні, мила, ми не приїдемо. А ти одумаєшся, сподіваюся, і не будеш робити цю помилку.

* * *

Батьки справді не приїхали на весілля Насті і Максима, та й не спілкуватися з ними після весілля. Вони були вкрай розчаровані вибором доньки, адже були добре забезпечені, мали авторитет, а донька не захотіла продовжувати їх сімейну справу.

Молоде подружжя переїхало в передмістя – орендувало просту квартирку. Закінчили навчання, склали грошей і з великими труднощами відкрили свою невелику фірму. Вирішили, що важливіше почати бізнес, ніж відразу влазити в іпотеку.

Настя не забувала батьків і часто писала їм справжні паперові листи, листівки на всі свята.

Але матір була непохитною і чекала, що донька одумається…

Але все склалося інакше.

* * *

– Алло, мам? Що у тебе з голосом? Все гаразд?

– Настю, доню, тут таке діло… Батько зв’язався з шахраями, виписав їм рахунок на величезну суму, а вони… Загалом, нічого не доведеш і не повернеш. Ми тепер в таких боргах! Обидві машини продали, і квартиру зараз продаємо. Треба ж такому статися, скільки років керував бізнесом і тут таке. Знаєш, зараз технології, хакери і все таке, батько просто не встигає, не знає, де зараз можуть обдурити.

– І що тепер робити? Де ви будете жити? Вам чимось допомогти?

– Та чим ви можете допомогти, мила? Ви ж самі орендуєте кімнатку…

– Мам, ми взагалі непогано справляємося, фірма працює. Ми взяли трикімнатну квартиру в іпотеку, все обставили. Для вас місця вистачить!

– Та що ти, доню, так незручно так…

* * *

– Настюш, а Максим у тебе який чудовий, працьовитий. Все вміє! Дивись яку шафа зробив, як шпалери наклеїв, та й взагалі. А як про мене піклується, ну як про рідну матір.

– Не думала, що ти колись скажеш про нього щось добре.

– Я помилялася, визнаю. Тобі з ним дуже пощастило.

– Я ж казала – він хороший, мам…

Автор: Катерина Р.

Фото ілюстративне.