fbpx
Дозвілля
– Ви прикидаєтесь не зрячою, чи й справді не бачите що у вашого чоловіка ще одна родина на стороні. П’ятнадцять років ми разом уже. Та він би давно вас залишив, – тараторила без зупину незнайомка, – так йому дітей шкода. А мені як сина одній ростити? Він татка бачить лиш зрідка. Майте ви вже повагу до себе. Відпустіть невірного чоловіка

Ось і як тепер вірити людям? Якщо найближча мені людина казала  не правду мені протягом п’ятнадцяти років! Кожен день дивився в очі і викручувався! Позавчора я дізналася, що у мого вірного і єдиного чоловіка є друга сім’я. Я немов потрапила в кіно. Тільки, щось воно мені зовсім не подобається.

Я з чоловіком у шлюбі вже багато років, а точніше п’ятнадцять. Оженився він на мені тільки тому, що я була на шостому місяці. Так, я була при надії, і наші батьки вирішили, що так буде правильно. Так у нас з’явився синок Макар. Спочатку ми ніяк не могли притертися, і здавалося, що зробили помилку. Одного разу ми вирішили пожити окремо. Синові тоді було три роки. Але нарізно ми були недовго, всього три місяці. Якось він прийшов забрати щось із своїх речей, і у нас сталася близькість. На ранок він пішов, як ні в чому не бувало, а через три тижні я дізналася, що знову при надії. Я аж плакала від щастя. Знову «заліт». Я подзвонила чоловіку і розповіла йому. Він повернувся в сім’ю. Заради майбутнього малюка і нашого сина ми вирішили почати все з початку.

Мої подруги говорили мені, що мій чоловік під час нашої паузи у відносинах крутив роман з якоюсь жінкою. Але на моє запитання, чи правда це, він відповів, що ні. І я повірила.

Я подарувала йому ще одного хлопчика. Ми назвали його Іллею. Після появи другої дитини наш запал згас. Ми вже не були тими молодими і гарячими. Наша сім’я зажила спокійно. Чоловік багато часу проводив на роботі, а я займалася вихованням дітей.

І ось наші хлопчики підросли і вже ходять в школу. Ми з чоловіком стали розсудливим. Наше життя повністю склалася. І було так, поки позавчора до мене не підійшла незнайома мені жінка. Вона безпосередньо заявила, що є коханкою мого чоловіка ось уже п’ятнадцять років. І що вона втомилася сама ростити їх дитину, що їх синові потрібен батько. Я не могла поворухнутися. У скронях застукало і мені здавалося, що ось-ось я втрачу свідомість. А моя співрозмовниця не зупинялася. Вона говорила, що втомилася від його біганини туди-сюди. І що він не може покинути мене і дітей, але любить він її і вона просить відпустити його.

Не пам’ятаю, як я дійшла додому. У цей вечір чоловік прийшов рано, на роботі не затримався. І тільки потім я зрозуміла, яка до біса робота. Він ходив до неї. І суботні затримки – це вона. І відрядження теж. Ось тоді-то все і склалось. Яка я була наївна! Просто немає слів. Стільки років бути не помічати очевидного. Але крім коханки у нього ще й дитина є – теж син. Три сини і дві дружини.

Я нічого не змогла сказати чоловікові. Просто не знала, як і що говорити. Все здавалося таким логічним, і будь-яка інша давно запідозрила недобре, але не я. Тільки от ніяк не зрозумію, куди дивилися мої очі? І що робити з цією новиною? Викликати на розмову і нехай обирає? А може просто забути?

Але це навряд чи вийде. Тепер кожні його затримки і відрядження я буду знати, де він і з ким. Ні, це неможливо витерпіти. Потрібно все добре обдумати і з кимось порадитися, але мені просто соромно про це говорити подругам.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.