Дозвілля
Не знаходив Валентин собі виправдань. І дружина поводилась так, немов чоловіка для неї не існує. Жили вони разом, але дружина готувала тільки для себе, прала тільки свої речі, посуд мила тільки після себе
Помилку свою Валентин зрозумів відразу ж, було неприємно від самого себе. Коли вранці Валентин
Дозвілля
– Геть, Іроде! – лементувала Вікторія. – Як ти міг так вчинити? Що люди скажуть? Пес блудливий! Хіба ж не соромно на старості років!
Вчорашній дзвінок чоловіка застав Вікторію зненацька. Вони вже десять років живуть в різних містах.
Дозвілля
Якою ж я була недалекою, коли економила його гроші і намагалася відкласти то на одне, то на інше, в той час, як він напевно витрачав купу грошей на забаганки цієї Евеліни
Наспіх написавши записку “Я пішла у справах, суп в холодильнику, поїжте”, я прикріпила її
Дозвілля
Мама дорікала мені, що я не кажу своєму кавалеру правди. І мені самій стало неприємно, здавалося, ніби я соромлюся свого синочка. А це не так. Під час чергової розмови, я повідомила, що в моєму житті є один чоловік – мій син. Мій обранець приїхав наступного ж дня з одним єдиним запитанням
Моє життя з дитинства складалася не так, як я хотіла. Батьки розлучилися, коли мені
Дозвілля
У мене весілля через тиждень а я спати спокійно не можу. Ні, не від хвилювання. Мені спокою не дає таємниця, яка зі мною більше року. Мама просить мовчати, але душа від того не на місці
Я знаю, що повинна це зробити. Знаю, що не можна починати подружнє життя з
Дозвілля
— Підіймаю цей келих за другу молодість. – проказав мій чоловік на власному ювілеї, – За життя яке не закінчується у п’ятдесят. За нові обрії і горизонти, за те, що б ми не забували, що жити треба тут і зараз. – Шкода я не відразу зрозуміла, що він має на увазі
Як все ж буває. Всі завжди із захопленням відгукувалися, коли чули, що я заміжня
Дозвілля
Дев’ять місяців пролетіли як дев’ять днів. Днями малюк з’явиться. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свою квартиру. Але швидше за все цьому не судилося збутися. Ну що ж, онука їм точно не побачити, доки ми не отримаємо ключі від власної квартири
Я не розумію, як можна бути такими? Адже ми з чоловіком точно знаємо, що
Дозвілля
Катерина виросла в родині, де було п’ятеро дітей. Ми з нею знайомі з самого дитинства. Скільки її пам’ятаю, стільки пам’ятаю, як її мама всім розповідала, як чудово бути багатодітною мамою. Яка щаслива у них сім’я. Але вона всіх обманювала.
Всі сусіди і знайомі були впевнені, що вони живуть дружною сім’єю. І це не
Дозвілля
Захотіла – отримала. Робила все аби отримати коханого у чоловіки. Одружений? Нічого, у кожного свої недоліки. Врешті, я теж хотіла бути щасливою. Хто винен, що та не змогла його утримати? Та минуло пів року подружнього життя і я на стіни лізти готова
Знаєте, у мене дуже неоднозначна ситуація в житті. Справа в тому, що деякий час
Дозвілля
Мені 20 років. Свекрусі трохи більше 50-ти. Приміряє нову сукню. Вона їй дуже личить. Кажу їй про це. Про себе думаю інше: навіщо такій старій жінці нова сукня?
Скоро річниця, як не стало свекрухи. Погляд зупиняється на фотографії на стіні, де вона

You cannot copy content of this page