– Ні, ну якщо б він там 10 гривень просив на фанфурик, тоді б зрозуміло. Але тут… Я і не знала, що сказати.
А він почав пояснювати, що заплатив за орендовану квартиру, що поки без роботи. І сказав, що віддасть гроші. Як тільки вони у нього будуть.
Я купила, звісно. І не тільки картоплю і макарони.
Ще курку взяла. І дві упаковки вівсяного печива.
І хліба. І молока. Віддала йому. Він дуже дякував.
Прямо ось зі сльозами на очах, – розповідала вона нам.
Дівчина ця – моя подруга Людка. власне, з нею і стався вищезгаданий випадок.
Розповіла вона про це в загальному чаті. Куди приєдналися і інші подружки.
Всі вони дружно взялися писати, що Людка розвели.
– Ти наївна!
– Гроші нікуди діти? Мені б віддала!
– Гаразд, людям похилого віку допомогти. Чи дітям. Але чоловікові б не дала ні копійки! Нехай сам заробляє, а не жебракує!
– А ти чоловікові своєму сказала? Я б на його місці тобі грошей ні копійки не дала! Щоб не розбазарювала!
– Може, це зараз новий спосіб знайомства?
– Він, таких як ти, зупинить 10 людей, то непогано проживе! – всі висловлювання були приблизно в такому дусі.
Бідолашна Людка зовсім знітилася.
Почала виправдовуватися.
Мовляв, раптом правда? Всяке ж в житті буває. Допомога може будь-кому знадобиться. І що вони з Толіком теж по-різному жили. Це потім спадок від двох бабусь у вигляді великих квартир дістався.
І робота у Толика пристойна. Отримує по 30 тисяч гривень.
А колись і суп з курячих кісток варили. І багато ще чого було.
– Відчепіться, дівки! Я добрий учинок зробила, а ви он як! Що тепер, повз проходити і всіх підозрювати в меркантильності? – написала Людка і відключилася.
Стьоб в коментарях тривав.
Тоді Людка мені подзвонила. Ми довго розмовляли.
Вона, бідолаха, справді, мало не плакала.
Їй просто стало шкода людини.
Погодьтеся, в житті всяке буває.
Ну, допомогла.
Дітей у них з Толіком поки немає. Сума, яку вона викроїла на допомогу іншій людині, пролом в бюджеті не проїла.
І взагалі. Навіщо чужі гроші рахувати?
– Ти як думаєш? Тільки чесно? Обдурили мене, так? – журилася Людка.
– Чому відразу обдурили? Раптом правда? Всяке буває. Якщо для знайомства, то дивний спосіб. Якщо на гроші тебе розвести, так попросив би що дорожче, а не макарони. Ти ж інше від себе додала! Не переживай. Ти молодець. Все добре! – заспокоювала подругу я.
Людка пожурилася і відключилася.
Сталося це два тижні тому.
А 5 травня в 6.00 пролунав дзвінок.
Якщо врахувати, що біля комп’ютера я просиділа до третьої ночі, то відповіла насилу.
І почувши булькаючі звуки, навіть не розібрала спочатку, хто дзвонить.
А це Люська.
Радісна така. Захват просто пре!
– Чоловікт прийшов! До мене, уявляєш? – мовить подруга.
Спросоння я ніяк не могла зрозуміти.
Який чоловік? Навіщо прийшов? У неї ж Толік вдома.
І тільки потім дійшло: той самий, якому Людка по доброті душевній допомогла.
– Він мені троянди приніс. І борг повернув. Ну, ті гроші, що я на нього витратила, коли купувала картоплю, макарони, курку, печенько та молоко з хлібом. Я ж йому телефон свій залишила. Він мені подзвонив, адресу запитав. І підійшов потім. Сказав, що друг дитинства допоміг влаштуватися там кудись. І навіть за зміну вже заплатив. Ось, він мені і приніс. Зараз напишу в Вотсапі дівчатам. А то дивись, нотації мені читали. Я через них даремно переживала. Нічого, все не дарма! Чуєш, подруго? – говорила Людка.
Звісно, не дарма. На думку спала фраза:
– Найголовніше призначення – якщо ти здатний стати доброю зміною в чиїйсь долі. І протягнути руку допомоги тому, хто зараз цього потребує.
Тому що обставини – вони різні.
І складності бувають не тільки у літніх або немічних. Але начебто і у цілком успішних на вигляд людей.
Наприклад, одній людині, яка дуже потребувала допомоги, ніхто не допоміг. Хоча могли. Сили мали для цього. Ресурси. Це інша історія, звісно.
Може, розповім її потім.
Просто не захотіли люди напружуватися. Зрадили. Байдуже відвернулися.
І не було поруч ось такої Людки. Готової поділитися куркою і картоплею.
А це неправильно все-таки…
Фото ілюстративне.
