Дозвілля
– Їм моя дача, бачте не надто потрібна. Син так узагалі сказав, що все пов’язане з нею не їхньої родини справа і я сама повинна вирішувати свої негаразди. Вони мені ні чим не зобов’язані. Ну і я не стрималась уже. Мені не зобов’язані, то й я не повинна вам надавати в безоплатне користування квартиру. Звільняйте діти квадратні метри. Ніхто нікому нічого не винен
— Е ні, синочку? Я просила тебе допомогти – у відповідь тиша! Тому і
Дозвілля
Син приїжджає в село лише тоді, коли є урожай). Вирішили продавати овочі, а він образився, що не даємо йому
Мене звати Наталя, мені 61 рік. З чоловіком разом живемо в селі. Нам до
Дозвілля
“А тепер іди. Так до самого будинку не обертайся і ні з ким не говори. Андрій твій скоро сам за тобою бігати буде”. Даша кивнула головою. Одночасно погоджуючись зі словами Надії і дякуючи за послугу
Надію їй порекомендували як перевірену знахарку. Слова «знахарка» і «чаклунство» дуже лякали Дашу, але
Дозвілля
– Після твоєї допомоги нічого неможливо знайти! – Продовжувала виказувати матері Ірина. – У кожної речі своє місце. Та й хіба це миття? – Ірина взяла в руки тарілку. На блакитних краях виднілися ледь помітні плями присохлого соусу
– Мамо, ну ти знову? Скільки разів я просила тебе не мити посуд! –
Дозвілля
Тоді я ні про що й не думала. Просто зібрала речі і поїхала, залишивши назавжди позаду чоловіка і доню. Нікому нічого навіть не пояснювала, а навіщо? Я ж тоді йшла, аби стати щасливою
Життя мене добряче випробувало, але я не скаржуся, адже причина моїх негараздів – я
Дозвілля
Марта Георгіївна не могла цього допустити, вона що даремно усе життя парторгом пропрацювала. Досить з неї того, що терпіла священика який ходив сповідати її Михайла цілий тиждень щодня. Ну! Надумав старий на старості років. Усе життя і хреститись не вмів, а тут занедужав і хрещення прийняв і молиться лежачи, бо ж ходити вже й сил не мав. Тому й найняла вона отих музик, аби провели її чоловіка “як годиться” у останню путь, хіба ж чекала вона того, що потім трапилось
Марта Георгіївна не могла цього допустити, вона що даремно усе життя парторгом пропрацювала. Досить
Дозвілля
Сьогодні у нас побачення з чоловіком, з яким живу вже 18 років. І ось чим відрізняються збори на побачення з чоловіком від просто побачення
Одного разу (мені було 16) я цілий тиждень збиралася на побачення з хлопцем, який
Дозвілля
У двері настирливо подзвонили. Оскільки мама зайнята була, я пішов відчиняти. А на порозі сюрприз стоїть ледь на ногах тримаючись. Починає мене синочком називати обіймати, а мама позаду чую вже плаче
Мене звуть Роман, зараз мені 33 роки. Закінчив школу і інститут, працюю в юридичній
Дозвілля
Десять років я вперто намагалась перевиховати чоловіка. УКовтаючи сльози намагалась вивести його з-під опіки мами і бабусі. Навіть до спеціалістів зверталась, усе, аби він хоч трошки подорослішав
У мого колишнього чоловіка досить таки дивна родина. Його виховувала мама і бабуся і
Дозвілля
Сиділи базікали, Оля запевняла, що все добре у них. Я б і хотіла порадіти за подругу, але очі в неї були аж надто сумні. До того ж, на красуню реготуху, якою Оля завжди була, зараз вона походила смутно. Коріння волосся відросло, манікюр полупився, розтягнутий халат, кола під очима. І зітхає раз у раз. На мій здивований погляд відповіла, мовляв, яка різниця як виглядаю, все одно вдома сиджу. Я не встигла нічого заперечити, бо в коридорі з гуркотом розчинилися двері.
Дуже хотіла Оля заміж. Заздрила колишнім однокласницям, які вже були заміжні в свої двадцять

You cannot copy content of this page