Дозвілля
Анастасія їде і намагається з усіх сил не заплакати. Усе єство хоче зараз полетіти в обійми до колишнього чоловіка. Але… Хоч він і просить, хоч уже п’ять років вона живе одна – назад дороги немає. Нічого ніби і не заважає, але один учинок назавжди перекреслив її довіру
— Татку, татку! – весело загукав малий Данилко і побіг у обійми до широкоплечого
Дозвілля
Спершу Галина Петрівна тримала себе в руках. Чесно. З усіх сил. Навіть з кімнати не виходила доки зять вдома. Але час минув і її справжня сутність таки показала себе. Чіплялась до усього на світі. І воду він після себе зливає якось не так і взуття робоче пахне на всю квартиру, і голосно ногами по коридору шаркає
Галина Петрівна чекала будь-чого, але до такого додуматись не могла. Ніколи б і не
Дозвілля
Коли мені було 5 років, вони з батьком розлучилися, а я, як виявилося, був не потрібен їм обом. І поки мати влаштовувала своє молоде життя далі, мене до себе на виховання взяв хресний (мого батька рідний брат). Спочатку мати, приїжджала до мене, привозила якісь скупі гостинці, а згодом взагалі зникла, лиш фотографія потерта на згадку лишилася
Олег зустрічався з Мариною лише кілька місяців, однак ця маленька синьоока, з таким дитячим
Дозвілля
Живуть в однокімнатній і економлять кожну копійку. Але велосипед за Десять тисяч синові купили
Рідні у мене багато, але спілкуємося через раз. Тому що у кожного своє життя
Дозвілля
Цього року мені знову “нав’язують” чергового студента. Вірніше сказати, студентку. Дуже далекі родичі, сьома вода (навіть не сьома-десята!). Без мене вирішили, що їхня донька-майбутня студентка, може у мене пожити. Але тільки мене чомусь забули повідомити поставити і запитати, а чи можна?
Мені вже минулого року дзвонила одна така ж далека родичка з пропозицією, щоб її
Дозвілля
Сергій повернувся додому і знову спіткнувся об туфлі своєї дівчини в коридорі. Він уже майже звик, що вдома завжди безлад. Точніше творчий безлад, як вона його називала. Його Рита ніколи не славилася любов’ю до порядку
Часом його це сильно дратувало. І доводилося боротися зі своєю педантичністю. Іноді хотілося все
Дозвілля
П’ять років тому я працювала в салоні бізнес-класу, де було прекрасно і дорого. Класичний манікюр без покриття коштував 350 гривень. І в один з рідкісних сонячних днів прийшла в салон літня подружня пара
Атмосфера закладу була переповнена ефірами нішевого парфуму клієнток і чудової кави, що готується особистим
Дозвілля
Крім благословення бабуся їм піднесла ключі від нової двокімнатної квартири і дарчу. Причому дарча була не на одного онука,
Інга майже всі п’ять років шлюбу вважала чоловіка тюхтієм. І як їй спало на
Дозвілля
Як тільки брат Лариси дізнався, що Надійка переїхала до Ігоря, прилетів одразу. Бачте, не подобалось йому, як все обернулось. Він собі усе інакше уявляв і бачив. До Ларисиної кімнати, навіть не зайшов, а навіщо? Легше ж повчати
— А ти, Петре не галасуй тут! Поклади руку на хрест і скажи що
Дозвілля
Гнат ухопився за стіну і поволі сповз на лаву. По щоках побігли два ручаї сліз. Ніби в тумані записав контакти незнайомки і поглянув на зачинені двері кімнати. Там обійнявши донечку, яка щойно на світ з’явилась, спала дружина. Як же вона могла? Думки роїлись випереджаючи одна одну. Хотілось волати на ввесь світ, але ноги не слухались. Сил підвестись не було
— Доброго дня! – привіталась незнайомка, – Я не знаю навіть, як сказати… Але

You cannot copy content of this page