fbpx
Дозвілля
– Ну, а давай ти їм це скажеш, а! – просить чоловік ледь не плачучи, – Ну, як ти собі уявляєш я рідним батькам скажу що вони загостювались у нас? Он на сина глянь, він уже й додому повертатись не хоче. Пошкодуй нас, Мариночко! Попроси їх ти

У батьків мого чоловіка трапилась неприємна подія. Вони живуть на першому поверсі старенької багатоповерхівки. Так от, рівно рік назад на шостому поверсі прорвало трубу і увесь під’їзд затопила. Найбільше квартира свекрів “попливла”. Вода була скрізь. Лягла на підлогу натяжна стеля, всі меблі намокли і вийшла з ладу техніка.

Ми одразу запропонували жити в нас, доки не відновимо все. Почали активно допомагати з ремонтом і купівлею нових меблів і техніки.

Сьогодні все зроблено і відновлено і здається, можна було б їм і повертатися додому, але вони якось не поспішають. Свекруха вважає себе господинею на кухні, а свекор господарем будинку і роздає всім дієві поради. Наш син майже не виходить із кімнати. оскільки зараз канікули, то дідусь і бабуся вдома з ним одні. не знаю, як там і що, але мій семирічний Артемко мріє лиш про те, аби дідусь і бабуся скоріше з’їхали.

Найголовніше, що чоловік просить мене сказати його батькам про те, що їм пора б і повертатися. Що мені зробити? Ситуація мене не влаштовує теж, звичайно. Квартиру в кредит ми з чоловіком брали удвох не для того, щоб ділити квадратні метри з його батьками. Історія з ремонтом завершена, але його батьки не рухаються. Чоловік сказати батькам про те, що їм пора їхати не може, каже, що він син і не може такого навіть вимовити.

Моя думка, що він сам повинен поговорити зі своїми батьками, він повинен навчитися їм відмовляти, а не перекладати відповідальність на мене.

Як ви думаєте, чи варто мені з ними поговорить і підібрати слова так, щоб не образити їх. Я не хочу, щоб мені згадували до кінця життя те, що я я їм на двері вказала, але й жити разом уже сил немає зовсім ніяких.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.