Щороку клялася, що більше не закатаю жодної банки, але щороку порушувала клятву. В цьому ж році взяла себе в руки і відповіла мамі відмовою на її “привабливу” пропозицію провести вихідні серед розсолу, тазиків і киплячого варення. Тепер мама на мене образилася і не бере слухавку
Мабуть, це в нашій родині спадкове – заготовляти стратегічні запаси солінь і варення в
Заміж я виходила у вісімнадцять. Молода була, наївна і не надто розумна. Мама в моє життя ніколи не втручалась і навіть коли я розповіла про слова свекрухи на весіллі, просто посміялась і порадила не звертати на заскок ніякої уваги. Такої помилки зі своєю донечкою я не допущу. Якщо побачу, що в її житті буде щось не так, робитиму усе, аби її врятувати. А мені ніхто тоді не сказав: “Тікай від них, дитино!”
— Не дуже радій, – сказала мені свекруха після вінчання, – проживете разом максимум
Данько довго сидів у темному домі все ніяк не міг усвідомити почутого. Усе міг уявити, усіляке від людей чув, але щоб у його родині? А потім якось враз уявив, що Людмили у Руслана немає
Ото галасу на все село! Старий Данько ухопивши перше, що під руку попалось, біг
Якось уже так повелось, що все зароблене мама сестрі на життя передавала. Та зробила ремонт одяглась і вийшла заміж. Природно, грошей знадобилось іще більше, бо в молодій родині задумались і про машину і про дитину. Мама навіть не замислюючись задовільняла усі забаганки. Додому мама повернулась через десять років геть безсилою. Сестра з чоловіком жили в маминій хаті і що вже в них там вийшло, але мама купила сусідський дім і перейшла з речами туди. З собою взяла лиш свою одежу усі інші речі залишила сестрі
Моєму здивуванню не було меж. Подзвонила сусідка і розповіла, що моя старенька мама сама
Не буду ж я сидіти на дивані, – заявляє свекруха синові. – У вас он скільки роботи. Скрізь безлад! Вчора на кухні всю ніч прибирала, ще дві кімнати і шафи перебрати. Он, поглянь скільки усякого непотребу я в сміттєві пакети склала аби винести на смітник
– Я вважаю, поганий мир кращий за непорозуміння! – каже моя знайома, Руслана. –
Двері відчиняю, а там заплакана молода жінка з дитиною. Прийшла вона до нас, аби її дитина сиротою не залишилась. Сцена була “казковою”, я сива залишилась і це не просто слова
— Доню схаменись, – плакала, молила єдину дитину, – Ти ж тільки подумай. скільки
Ніч була спекотною і задушливою, а вранці дощ пішов. І ось дзвонить мені сусідка по дачі: — Іринко, у тебе в машині вікно не закрите.
Машина стоїть в провулку через два будинки, тому що у нас у дворі чоловік
Коли на подвір’я заїхала машина до верху навантажена дровами, Зоя від здивування дар мови втратила. Хай і минуло сорок років, але водія вона б із тисячі впізнала. Данько! Та то ж Данило! Трохи постарів, геть сивим став, але очі ті ж – сині сині. Вирішила не зізнаватись, що впізнала. Ще чого доброго подумає, що сумувала за ним усі ці роки, шкодує про своє рішення
Коли на подвір’я заїхала машина до верху навантажена дровами, Зоя від здивування дар мови
Тихше, тихше я зараз, – чула Олена крізь в’язкий морок, що насувався на її свідомість, – У мене є цукерочка є. Зараз, моя хороша, – і вже не їй а кудись у порожнечу знайомий голос волав, – Людоньки, ну хоч хтось. Швидка потрібна, не проходьте повз, людоньки!
— Тихше, тихше я зараз, – чула Олена крізь в’язкий морок, що насувався на
Поки Олена забирала тільки що викупані рослини в горщику в кімнату бабусі, я закрилася у ванній кімнаті, спустила воду і спокійно помилася. Спокійно, але не зовсім: милася я в темряві, бо Олена вимкнула мені світло після того, як я відмовилася виходити
Жили ми з чоловіком у свій час у його бабусі по батькові. Крім нас

You cannot copy content of this page