fbpx

Двері відчиняю, а там заплакана молода жінка з дитиною. Прийшла вона до нас, аби її дитина сиротою не залишилась. Сцена була “казковою”, я сива залишилась і це не просто слова

— Доню схаменись, – плакала, молила єдину дитину, – Ти ж тільки подумай. скільки разів він під вінець ходив. Скільки дітей без батька зростають. Ні я ні батько свого благословення не дамо.

Коли з’явилась моя дівчинка, я мріяла про її щастя, уявляла, якою вона виросте, як піде в школу, буде дорослішати. І, звичайно, мріяла і про те, як вона закохається, хотіла стати їй подругою, щоб вона могла зі мною всім ділитися, про все розповісти.

І ось цей час настав, наша двадцятирічна дочка закохалася, тільки не принесло це радості, і виявилося зовсім не так, як я уявляла в мріях. Закохалася вона в чоловіка на 24 роки старшого від неї. Може, це і не настільки не добре – різниця у віці, хоча я особисто нічого хорошого і нормального в цьому не бачу. Але, до всього іншого, її обранець три рази був одружений, а зараз обіцяє доньці шлюб, для нього четвертий.

У всіх минулих сім’ях залишилися діти, і в останній сім’ї росте син, а його дружина вважає, що саме моя донька осиротила їй сина. Вона навіть приходила до нас додому з’ясовувати стосунки. Після тієї сцени я посивіла. І це не просто слова.

Я сто разів розмовляла з дочкою, пояснювала їй все, намагалася присоромити, розповідала про дітей, яких покинув батько, про дружину, яка зараз вмивається слізьми. Але вона сама плакала і тільки говорила, що любить, що жити без нього не може. І що з дружиною він все одно розійдеться, що не вона тут причина. Але, як можна вірити людині, яка вже мала трьох жінок і залишив трьох дітей!

Я намагалася поговорити і з тим чоловіком, який так змінив нашу дівчинку. Звичайно, він дуже гарний, моложавий, при грошах, досвідчений – вміє красиво залицятись, задарував її подарунками, заговорив словами, наобіцяв золоті гори. У нас з чоловіком просив пробачення і говорив, що любить, що це сильніше його, що дочка буде щаслива з ним, мало не плакав. А коли я нагадала про всіх дружин і дітей, він сказав, що вони забезпечені, і там немає претензій. Гаразд, претензій немає, а совість де?

Чоловік вимагає все це негайно припинити, а як? Вона – доросла вже, та й, хто знає, може, це доля в неї така, і на роду написано так. Якби той чоловік сам щось зрозумів, повернувся в сім’ю.

Одне вмовила – поки не робити ніяких рішучих кроків, а перевірити свої почуття, щоб пожили разом, не розписуючись, і вже, звичайно, не маючи дітей! Дочка інститут закінчує. Але її кавалер обіцяв, що і вчитися вона буде, і все інше в неї буде добре, і свій будинок, і машина.

Ми ж живемо середньо, як більшість людей – на необхідне вистачає, а про зайве нам якось і не думається дуже вже. А дочка тепер каже що сама, нарешті, життя справжнього побачила, що не доведеться копійки рахувати і думати, що з’їсти і що купити. У неї з’явилися красиві і дорогі речі, подруги заздрять.

Не знаю, що й робити, і чи є взагалі якісь способи якось змінити все, що сталося? І дивитися на це сил немає, і зробити нічого не можу.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page