— Не дуже радій, – сказала мені свекруха після вінчання, – проживете разом максимум років з десять. Раміна мені ще коли Максим малим був навіщувала, що в першому шлюбі син довго не затримається, хоча ти й подаруєш йому спадкоємців.
Усе моє подружнє життя мені давали зрозуміти, що я тимчасова дружина. У свекрухи ще змолоду була подруга екстрасенс. Так от вона і навішувала колись її сину двох дружин. Першу – на десять років, другу – на все життя. Тож я була, як тимчасова незручність. Мовляв, слід потерпіти, що зробиш, як доля така.
Заміж я виходила у вісімнадцять. Молода була, наївна і не надто розумна. Мама в моє життя ніколи не втручалась і навіть коли я розповіла про слова свекрухи на весіллі, просто посміялась і порадила не звертати на заскок ніякої уваги. Такої помилки зі своєю донечкою я не допущу. Якщо побачу, що в її житті буде щось не так, робитиму усе, аби її врятувати. А мені ніхто тоді не сказав: “Тікай від них, дитино!”. Тож я з усім запалом юних років кинулась доводити, що то все неправда.
Я з дитинства ходжу до храму. Усілякі екстрасенси і віщуни, як для будь-якого християнина, для мене від нечистого. Я одразу сказала чоловікові, що ні про яку Раміну у моєму домі чути не хочу і на поріг її не пущу. Той з жаром кидався розповідати про всі чудеса, які до мене творила з його життям та жінка. Мовляв і рятувала його тричі і від злих чар захищала, став тицяти якогось амулетика на збереження від злих духів і чар. Я була категорична, а амулет на його очах спалила.
Чоловік мене і справді кохав, тому цю тему ми більше не піднімали. Я почала брати його щонеділі з собою до церкви і познайомила з дуже мудрим священиком. Все ніби налагодилось і якийсь час та Раміна у нашому житті не з’являлась.
На повну силу про неї заговорили і чоловік і свекруха з появою нашої донечки. Мала, як і усі діточки у його віці спала не спокійно. Її турбував животик і вона сплутала день з ніччю. Матінка Божа, що почалось! Свекруха наполягала на тому аби Раміна “пошептала” “викачала яйцями”. Вимагала, аби я з сином терміново бігла до тієї жінки, бо буде щось не добре. Я одного дня просто узяла дитину і втекла від того божевілля до мами. Майже рік чоловік і свекруха зі мною не розмовляли, ледь до розлучення не дійшло, але тоді усе налагодилось.
Я повернулась до чоловіка, але уже з новим сімейним уставом: я не лізу до нього зі своєю вірою, він і його мама не згадують навіть імені тієї Раміни. У відносному спокої ми прожили до появи сина. Малого, я ледь не з рук акушерки охрестила і щодня мирувала і читала над діточками молитви від злих чар.
Чому я не втекла одразу – досі не розумію. Все надіялась урятувати чоловіка, лячно було залишити дітей без батька.
Але з кожним роком ставало усе гірше. Мій чоловік уже й з дому не виходив без того, аби не зателефонувати особистому провидцю. Машину він їздив купувати з Раміною. Ходив на якісь процедури “космічної сили” до тієї дивачки.
Я виснажилась. Одного дня я прозріла – їх не врятуєш. Зібрала речі чоловіка і виставила його геть.
Того ж вечора зателефонувала свекруха торжествуючи сказала, що наш шлюб тривав дев’ять років і що хоч я і не вірила, її Раміна мала рацію. Тоді я вже слів не добирала. Пояснила, як могла, що якби не та жінка її син мав би родину, а діти жили б у повній сім’ї. Усе дарма. Свекруха сказала, що вже через рік її син нарешті матиме справжню сім’ю, а я ще років десять буду одна.
Навіть знати не хочу, як у них там далі склалось життя. Я підіймаю наших діток і в моєму житті з’явилась кохана людина. Усе налагоджується!
Автор Анна К.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
