Дозвілля
Але ж цього просто не може бути! Я не знаю, кого ви там поховали, але Наталя весь цей час жила у мене! І якщо ти вирішила так зі мною пожартувати, то це зовсім не смішно! — обурено вигукнув Олег
Осінь вступила в свої законні права. Уже третій день небо було затягнуте свинцевими хмарами,
Дозвілля
Втомлені, але дуже задоволені, з величезними пакетами вони добрели до найближчого кафе. Плюхнулися в кріса і замовили каву. Подружка дістала свій телефон. Її очі її розширилися від побаченого. Двадцять пропущених дзвінків. Вона подивилася на годинник, а то вже вечір
Яна прокинулася пізно, близько десятої години. Вихідний, можна виспатися. Ранок був чудовим. Попереду цілий
Дозвілля
Як це не зможеш позичити гроші? – здивовано дивиться на мене найкраща подруга, – Я ж уже запрошення гостям розіслала і ресторан замовила. Невже тобі авто нове важливіше за моє щастя?
Життя мене навчило ніколи не позичати гроші. Ще коли я вчилася в інституті, були
Дозвілля
Галина Георгіївна схудла і навіть їсти перестала. Телефонувала до доньки щогодини і все просила не залишати її одну в чотирикімнатній квартирі. Казала, що помилки свої зрозуміла і усвідомила і готова прийняти зятя, як сина. Маринка знала свою маму добре. Тому трималась, аж до тієї миті, доки не зрозуміла, що скоро вони з чоловіком стануть батьками. Тут уже обирати між старим гуртожитком і власним житлом з усіма умовами не доводилось. Переїхали на свою голову
Галина Георгіївна чекала будь-чого, але до такого додуматись не могла. Ніколи б і не
Дозвілля
Коли ж вранці вона прийшла, відразу встала в позу: «Так мама, не починай, я знаю, що ти всіх людей грошима і професіями міряєш! Я вийду за нього заміж і крапка». Я в сльози прошу її тричі подумати, а вона і слухати мене не хоче. Та я ж гостей на весілля не зможу запросити. Куди?
Пишу з важкою душею. Не знаю, що чекати в майбутньому, вже зневірилася, може порадить
Дозвілля
Як же ж мені набридло чекати розлучення. Аж плакати хочеться. Я більш ніж впевнена, та й друзі його підтверджують, що його дружина про все здогадується, але їй зручно робити вигляд, що вона ні про що не здогадується
Набридло чекати розлучення. Я впевнена, що його дружина знає про моє існування, але їй
Дозвілля
Передчуття чогось недоброго оселилось в мені після чергового відвідування ворожки. Та напророкувала негаразди в родині і швидке розлучення. Як тепер бути я не знаю. Чекати цього, чи все ж зробити все, аби чоловік з родини не пішов?
Я вже другий тиждень перебуваю в очікуванні чогось недоброго. Не так давно ворожка передбачила
Дозвілля
А квартиру за тим же поминальним столом вирішили не ділити, а залишити єдиному синові баби Світлани – Славкові. У них з дружиною двійня була «на підході», вп’ятьох в маленькій двокімнатній квартирі, та ще й в тещиній квартирі буде тісно. Позику не потягнути – часи складні. Загалом, по-справедливому і без образ вирішили сестри – молодшому брату бути спадкоємцем
Анна. Що можна сказати про неї? Бабуся кликала її Анюткою. Та звичайна вона була
Дозвілля
Одного разу, коли вона в вкотре затрималася на одній з вечірок, Артем раптом зрозумів, що сталося щось недобре. Включив її комп’ютер і прочитав всі повідомлення. Коли вона повернулася, він сидів за кухонним столом з таким виразом обличчя, що вона відразу зрозуміла — він все знає
Альбіна заливалася гіркими сльозами, дбайливо складаючи сорочки чоловіка в здоровенну валізу. Без них простора
Дозвілля
Емоції та спогади вилились у сповідь, яку хочу довірити вам, дорогі читачі. Зараз мені 57. І гріх скаржитись на долю. Бог не обділив мене: маю доброго чоловіка, трьох гарних, розумних дітей. Моя сім’я для мене — найдорожче. Мабуть, це і є щастя — я дружина і мати
Але не згасає у серці моє перше і єдине кохання. Тривожить мені воно душу.

You cannot copy content of this page