Дозвілля
Ніна йшла в магазин і проходячи повз будинок тітки Олександри, побачила таку картину. Тітка на городі присідає. Їй стало цікаво і вона підійшла ближче. І нарешті роздивилася, що та робить. Тітка присідала біля кожного кущика капусти і щось шепотіла
Ніна гукнула: – Тітко Шуро, ти що там робиш? Та, крекчучи підійшла і тримаючись
Дозвілля
Ну і йди! Куди подалі! — Карина сердито жбурнула телефон в стіну. Нещасний апарат такого поводження з собою не витримав і розлетівся на друзки. — Теж мені, принц на білому коні знайшовся! Та я таких ще сотню знайду, якщо не дві!
Сумувала дівчина через вельми поширену причину — її покинув хлопець. А вони і зустрічалися
Історія
Коли я вчилася на магістратурі в Києві, то жила у своєї подружки. В ті часи Люда працювала в банку і майже ніколи не могла мене зустріти на вокзалі. А мені, в свою чергу, потрібно було заїхати до неї майже на Хрещатик, а після на метро на Оболонь і в квартиру на 4-й поверх
І в ці подорожі Коля (мій чоловік) віддав мені свою дорогу сумку для подорожей,
Дозвілля
У двері подзвонили. Марк не хотів нікого бачити, тому навіть не поворухнувся. Тоді в замку задзвенів ключ і двері відчинилися без участі господаря квартири. На порозі стояла мама і дивилася на єдиного сина зі співчутливою посмішкою. — Пішла, все ж таки, так?
Ми розлучаємося, — Анжела діловито складала речі у валізи. — А я хоча б
Без рубрики
На наступний день вирушила «трішки постежити» за юною особою. Так, просто подивитися, про яку молоду дівчину Оленка розповідала. Хіба ж Олексій міг так легко проміняти 20 років шлюбу? Та й куди він від мене піде, ми ж були в радості і в горі
Сорок. Саме сорок хвилин потрібно для приготування курки. На кухні сиділа моя подружка, щебетала
Події
Ми поїхали в Америку в 1992 році – я, чоловік і маленька донька. Летіли, можна сказати, в невідомість. У нас не було ні друзів, ні рідні. Але в аеропорту Кеннеді я раптом побачила знайоме обличчя
Це був дядько Саша, добрий друг моїх батьків – він поїхав в Америку декількома
Дозвілля
Марино, прошу, тільки нікому не кажи! Власник кіоску, Олександр — мій коханий. Ми вже два місяці з ним таємно зустрічаємося, він же ж одружений. У нього дружина, але діток немає, просить мене подарувати спадкоємця. Мовляв — озолочу!
Ще з юності про Жанну ходили недобрі чутки: начебто з хорошої, доброї сім’ї, одна
Дозвілля
Сашо, прокидайся! — пошепки будить його батько, продовжує голосніше, — Вставай, спізнишся на роботу. Олександр прокинувся. Відкрив очі і прислухався. Він чітко чув рідний голос свого батька. Уже три роки, як батька не стало
Холодний осінній ранок. У приватному будинку спить сім’я Прохоренко: Олександр, його мати, дружина і
Дозвілля
Невже так важко зайти в магазин і купити мені соняшнику? – лютувала Вікторія. – Невже так важко за цілий день вийти з хати і піти в магазин? – огризався Тимофій
При надії! – Так. Важко, бо мені важко взуватися, – продемонструвала велике пузяко Віка.
Дозвілля
Мама була в розпачі: «Два роки! Два роки! Ти чим думала? А тепер сталося те, про що я попереджала – ти в мене і нікому не потрібна. Щаслива дуже?». Через деякий час відійшла і обіймала плачучи «Слава Богу, що лиш два роки, інші по п’ять живуть і розходяться
Дівич-вечір. – Аж не віриться, що цей день настане завтра!!! – До дна!!! –

You cannot copy content of this page