Холодний осінній ранок. У приватному будинку спить сім’я Прохоренко: Олександр, його мати, дружина і п’ятирічний син. Олександрові час вже прокидатися. Він змушений добиратися на роботу на електричці, а до вокзалу ще хвилин двадцять йти пішки. Чоловік міцно спить, йому щось сниться, бо у нього неспокійно ворушаться повіки. А будильник же ж не заведений. Напередодні закрутився: їм вугілля привезли, перекидав в сарайк. Втомився, забігався і забув про будильник.
— Сашо, прокидайся! — пошепки будить його батько, продовжує голосніше, — Вставай, спізнишся на роботу.
Олександр прокинувся. Відкрив очі і прислухався. Він чітко чув рідний голос свого батька. Уже три роки, як батька не стало. Тільки іноді вранці будить сина на роботу.
Йому не страшно, чоловік просто, здивований. Він говорив якось про це з матір’ю.
— Ти, синку не бійся, — заспокоює матір, — Це не батько, а дух тебе будить його голосом.
— А я і не боюся ні кого, — відрізав син, — Чого мені у себе в будинку боятися?
Олександр скривив обличчя і замислився. Похитав головою, даючи зрозуміти, що не розуміє. На тому розмова з матір’ю про міфічний дух закінчилася.
Тільки вранці хтось продовжував будити Олександра голосом батька. Та чоловік вже звик і навіть не дивувався. Хоча він не дуже вірив у всі ці штучки.
Одного разу вночі його будить кіт. Стрибнув на нього і почав перебирати лапами, випускаючи кігті. Саша міцно спить. У нього не вистачає сили, щоб прокинутися. Зіштовхне рукою кота із себе, повернеться на бік і далі спить. Кіт знову виліз, голосно нявкаючи. Треться об плече волохатою мордою. Крізь сон Олександр думає — «Ну, чого ж це кіт до мене причепився? Треба його на вулицю випустити». А потім чоловіка, як струмом ударило — «Та у нас же немає кота. Той, що був, десь зник після втрати батька». Схопився. Глядь — немає ніякого кота.
«Сон, напевно» — вирішив він. Все стало зрозуміло, коли Саша пройшов на кухню випити води. Чує, щось шипить. Придивився, а це шланг на газовому балоні тріснув. Вікно прочинене, але все одно, сильно пахне.
Всі могли уві сні і відійти за поріг вічності. Та й взагалі, мало що могло статися.
Якщо кішок в будинку немає, то виходить, що сім’ю знову батько врятував?
Фото ілюстративне.
