Мама продала квартиру і виїхала жити в Одесу, а ми з чоловіком змушені орендувати житло в Києві за шалені гроші
Моя мама завжди мріяла жити біля моря, і я, в принципі, була з нею згодна, особливо, коли не стало батька. Я бачила, що їй сумно і все про
Знову. Знову вона котів в робочий час прилаштовує. Ні. Звільню. Звільню до такої-то матері. Біля прилавка зібрався маленький натовп постійних клієнтів похилого віку. Вони вмовляли господаря заспокоїтися і залишити офіціантку на роботі. Після необхідної кількості обурених вигуків і розмахування руками, той погодився
Великий сірий кіт сидів біля входу в банк. Люди, що заходили і виходили, сміялися і пропонували йому увійти і зайняти чергу. Він дивився на людей сумним поглядом, повним
Батько залазить в мою групу по дзюдо, скрінить там фотки і потім розміщує у себе на сторінці. Наче він має якесь відношення до моїх досягнень! Я вже мільйон разів просив цього не робити, але відповідь одна: «Я тобою пишаюся!». Раніше б так проявляв активність, коли мені форму не  було за що купити
Мені дев’ятнадцять, живу з матір’ю, батько від нас пішов, коли мені було три роки. Зараз він живе в іншому місті з новою сім’єю, є ще один син. Всі
Ми зустрічалися кілька тижнів, а потім він почав морозитися. Рідше дзвонив, ще рідше запрошував в кафе на моє улюблене морозиво, і я вирішила взяти ініціативу в свої руки. Першим ділом спекла «Мурашник». Намовила подругу, і та відвезла торт йому на роботу. Він у відповідь надіслав банальне «Ок». Я вирішила не здаватися і о п’ятій ранку примчала до нього додому, щоб прив’язати до ручки дверей величезний букет ромашок
Відразу після інституту у мене трапився роман. Ми зустрічалися кілька тижнів, кілька разів відсиджувалися в парку під кущем жасмину, а потім він почав морозитися. Рідше дзвонив, ще рідше
Мій чоловік не хоче і не бачить сенсу спробувати зберегти сім’ю. Каже, що приблизно місяць тому він розлюбив мене і приблизно в цей час зустрів іншу, в яку відразу ж закохався. Між ними, за його словами, зараз дружба
Ми разом вже тринадцятий рік. Чоловікові 33, мені 37. Дитині півтора року, довгоочікувана і улюблена. Я працюю з дому, віддалено, так як грошей після появи дитини не вистачає.
Вікусю, привіт. А я хотіла тебе пізніше набрати, запитати дещо. Що трапилося? Що?- телефон випав у неї з рук. Вона відчула, як стрепенулося все в середині
“Алло! Світусю, ми переїжджаємо! Ми переїжджаємо до вашого міста! Так! Так!! Ми вирішили з Сергієм і будинок нам сподобався. Дуже. Світласю, ми такі щасливі! — радісно вигукувала в
Як добре, коли тебе чекають і зустрічають. Чоловік мій раніше мене постійно зустрічав. А “Укрзалізниця”, як на зло, робила прибування потягу все раніше і незручніше, ніби перевіряючи його на міцність
Це так чудово, коли ти прилітаєш-приїжджаєш, а тебе чекають. І все, ти вже не один. Пам’ятаю, прилетіла до Ізраїлю (мій перший і чи не єдиний політ за межі
У однієї жінки відключили воду, надовго; труби міняли в будинку. А у неї двоє маленьких дітей – скрутне становище! Одна взагалі немовля. А чоловік вирішив пожити у мами, з якою у жінки стосунки не склалися
Не знаю точно, де цей чоловік жив, в загальному, він втік тимчасово. Йому ж на роботу треба, а води немає. І колишня однокласниця Наталя цю жінку запросила до
Повернулась. Почувши про що говорять у кабінеті, ледь не зомліла: « — І ніколи, аж до останнього моменту не кажи от-таким безнадійним правду. – почула з-за дверей кабінету, – Не кожна людина може витримати. Краще, хай проживе людина, те, що залишилось з надією». Наталя аж сіла. Вона була остання в черзі, отже мова про неї. Значить, професор тоді сказав їй неправду. Мов у тумані все ж зайшла забрала сумку. Попрощалась з професором і аспірантом. «Безнадійна» пульсувало у скронях
З кабінету професора Наталя випурхнула щасливою пташкою. — Найгірше не підтвердилось. Трохи постежте за собою, а так, бажаю, аби ми ніколи більше не бачились. Летіла землі під ногами
Вона і раніше відрізнялася серйозним підходом до роботи, але зараз стала ще краще. Додому приходила втомлена, але задоволена. Очі сяяли щастям, якого раніше я в ній не спостерігав. Я повинен був самостійно виховувати і слідкувати за нашими синами. Навіть речі я прав і вечері готував. на всі збори я теж ходив один. Дружина попросила не картати її, а підтримати, адже їй пощастило і вона може отримати підвищення. Я й погодився, а чому б і ні, адже ж ми родина і повинні підтримувати одне одного
У шлюбі з дружиною ми прожили більше десяти років. Одружилися відразу після університету. Діти з’явилися трохи пізніше, коли налагодилося з роботою, і з’явилася можливість утримувати сім’ю. У нас

You cannot copy content of this page