fbpx

Надворі моросив дощик. Я їхав за кермом крізь туман, піднімаючись звивистою дорогою вверх через високий перевал. Вона нічого не говорила. Ми знали, що це наша остання спільна поїздка. Я востаннє підвозив її на роботу

Я згадав усі чудові миті які тільки були, з того моменту, як я вперше зустрів її. Якими ж щасливими ми були разом! Однак, переконання дуже швидко і легко зіпсувало наші стосунки. Вона належала до іншої віри, тому наші батьки були категорично проти нашої безмежної любові та величезного прагнення бути разом. Мій розпач та відчай відобразилися в кілометрах на спідометрі моєї машини.

— Прошу тебе, заспокойся і збав швидкість,— нарешті сказала вона.

Краєм ока, я побачив, що вона щось шукає у своїй сумці.

— Зупинись, будь ласка, десь тут,— попросила вона.

Вигляд у неї був якийсь хворобливий. Я виїхав на узбіччя і зупинив машину під кремезним деревом, яке велично стояло біля дороги. Воно розсипало всюди свій яскраво-червоний цвіт, накриваючи землю барвистим килимом. Я глянув на неї і спитав.

— Чому ти попросила мене зупинився?

Вона дістала із сумки пляшку імпортних парфумів, свого улюбленого бренду.

— Ось, візьми це. І будь ласка, ніколи не забувай про мене. Благаю.

Я побачив, як з її карих очей котяться сльози. Я не знав, що й відповісти. У мене було таке відчуття, ніби моє серце тоне в крижаній воді.

— Вибач, але ні! — сказав я.— Я не можу прийняти цей подарунок він занадто дорогий для мене. Цей аромат буде нагадувати мені про тебе щодня і приноситиме, мені переживання і спогади.

Вона почала заливатися слізьми, ще до того, як я закінчив говорити. Тоді я вперше побачив, щоб вона так сильно плакала, з того моменту, як зустрів її. Я також не зміг стримати сліз, ми мовчки стояли і я взяв її за руку.

— Прошу тебе, не плач, кохана”.

Я міцно тримав її за руку, і ніколи ніколи не хотів її відпускати. Я притулив її ніжні долоні до свого обличчя. Дощ і туман, що прилипали до лобового скла, заховали нас від усього світу.

Через кілька годин я знову повернувся на те ж місце, але тоді я вже був сам, після того, як висадив її на парковці біля будівлі де знаходився її офіс. Тоді ми з нею бачилися востаннє. У руці я стискав пляшечку парфумів, а навколо був її аромат. Це був найкращий подарунок, який вона мені коли-небудь робила.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page