Рибу давай, – стояла Люся над чоловіком, який, як ні в чому не бувало, ліг на ліжко, – Три дні рибалив і жодної рибки не приніс? Та й куди воно клюватиме, якщо вудки вдома?
– Юра, ти три дні не ночував удома. Може поясниш причину? – Люся, не запитуй! Може, ми на рибалку з друзями їздили… – Дуже добре! Рибу давай! –
Кажуть, що “дарованому коневі в зуби не дивляться”. Але ось зовсім не знаю, як реагувати на такого “коня” від колишнього чоловіка. Подарунок можна сказати просто “розкішний”! І що найголовніше, без приводу. Ось міркую “радіти” чи засмучуватися
З колишнім давно не спілкуємося. Дзвонить недавно, запитує, чи можна заїхати. Так заїжджай звісно, чому б і ні. Приїхав через годину. Нагодувала його борщем, чаєм напоїла з налисниками.
Добра ти у мене, Поля, а життя воно таке, десь треба і хитріше бути. Ну навіщо ти взяла подругу на побачення? А вже тим більше таку, як красуня Марина? 
Жовтень прийшов до нашого міста холодними вітрами і проливним дощем. Я йшла з роботи, піднявши комір, мені хотілося швидше налити собі гарячого чаю і зігрітися. Раптом, бачу віддалік
Ольга аж ікнула від здивування відчинивши двері. У її кухні за столом спокійнісінько собі сиділи і їли свекор зі свекрухою. Але не це вразило найбільше. Вміст їхніх тарілок викликав у жінки сльози
Ольга аж ікнула від здивування відчинивши двері. У її кухні за столом спокійнісінько собі сиділи і їли свекор зі свекрухою. Але не це вразило найбільше. Вміст їхніх тарілок
Одну жінку, Люсю, раптово залишив чоловік. Раптово проміняв пишні 34 на квітучі 20, начхавши на 12 спільно прожитих. Збираючи валізи пояснив, що нарешті розгледів – Люся не та, зовсім не та, немає в ній рішучості, активності, дивна якась, їй-богу
І зник. Звісно, постало питання «За що?» і неприємний висновок «Життя скінчилося». У таких випадках допомагають сльози на кухнях подружок, до відповіді не призводять, але через п’ять-шість кухонь
Будеш зі мною жити? – запитала мачуха тримаючи мене за руку, – Тато твій повинен трохи побути один, а ти зі мною підеш?
Коли мені було чотири роки я залишився удвох з батьком. Жили ми з ним добре, я поступово звик жити без мами. Одного разу батько привів у дім дівчину,
Олег йшов довго. Він забирав свої речі поступово, мало не по одній шкарпетці, сподіваючись, що Оленка передумає і все ж почне, як завжди, просити його залишитись. Не почала. Більше того, розлучилася, взяла на роботі відпустку поїхала з донькою до моря, вперше за все сімейне життя
Те, що квартира, в якій Олена і Олег жили належала бабусі дружини по батькові, теж було темою для неприємних розмов в сімейному житті. — Я не відчуваю себе
Одна моя знайома планує весілля в цьому році, вирішили робити торжество восени, але вже починають готуватися. Я стала розпитувати подробиці підготовки і дізналася таке від чого у прямому сенсі досі до тями прийти не можу
Одна моя знайома планує весілля в цьому році, вирішили робити торжество восени, але вже починають готуватися. Я стала розпитувати подробиці підготовки і дізналася таке від чого у прямому
У нас дитина з’явилась, а мені вже й на роботу час. Ми з чоловіком якось і не думали над тим хто з малим залишиться, адже ж є аж дві бабусі. Про що замислюватись? Але ж, як виявилось, часи змінились і погляди сучасних бабусь на свою роль у житті онуків теж
У мене прекрасний чоловік. Ми любимо один одного. Рік тому наша сім’я поповнилася ще одним маленьким мешканцем – синочком Михайликом. Всі прекрасно, ми щасливі. У чоловіка хороша робота,
З Сергієм ми у спільній компанії познайомились. Наталя так багато відверто і детально мені все про їхнє спільне життя розповідала, що ми одразу якось почали розмову, ніби давні хороші друзі. Про мене він також, зі слів своєї дружини Наталі, знав багато і тільки хороше. Зрештою, ми обмінялись номерами телефонів і вже ввечері того ж дня він мене і набрав
Наташка – моя знайома, не сказати, що подруга, але кілька разів веселилися в одній компанії, ну і працювали разом. Дуже довго жила одна, поки одного разу не зустріла

You cannot copy content of this page