Коли мені було чотири роки я залишився удвох з батьком. Жили ми з ним добре, я поступово звик жити без мами. Одного разу батько привів у дім дівчину, звали її Інна.
– Знайомиться син, це моя дружина, – сказав батько гордо.
– Здравствуйте, – сказав я тихо, не знаючи, що чекати від цієї жінки.
Інна виявилася доброю і турботливою, я швидко до неї прив’язався і намагався в усьому їй допомагати. А батько навпаки змінився не в найкращу сторону. Інна часто мене захищала від чого їх відносини псувались щодня.
Минув час і Інна відчула, що при надії. Батько кілька днів бігав щасливий, буквально на руках носив Інну, пилинки з неї здував.
Потім йому мабуть набридло і він знову став сам собою.
В той день Інна себе не добре себе почувала і майже весь час лежала. Я наливав їй чай і просто сидів поруч, щось розповідаючи.
Потім підхопилась спробувала встигнути приготувати вечерю, але самопочуття її не покращилось, тому вона нічого приготувати так і не змогла.
Тато нічого не став слухати. Він літав квартирою, а Інна була навпаки – спокійною і задумливою. З татом вона не розмовляла і мало звертала на нього увагу. Увечері Інна довго сиділа в кімнаті і спати не лягала, все думала про щось.
А коли батько заснув, вона зібрала свої і мої речі і, взявши мене за руку вийшла з дому.
– Куди ми йдемо? – запитав я.
– Хочеш жити зі мною. – запитала вона мене у відповідь.
Хочу, а тато? – відповів я.
– А тато хай поживе один, – зітхнувши, відповіла вона, – або ти хочеш до батька.
– Ні, мамо, мені з тобою добре, татка я люблю, але ти ж моя мама, – сказав я.
– Як ти мене назвав? – здивовано запитала Інна.
– Мама, – тихо відповів я.
– Мій ти хороший, – заплакала Інна і обійняла мене.
Через якийсь час мама Інна подала на розлучення. Вона думала, що батько захоче забрати мене, але він не став претендувати, так я залишився жити з нею.
Через кілька місяців у мене з’явився братик.
Зараз я уже давно не дитина, сам батько трьом бешкетникам. Напевне тільки тепер я усвідомлюю як мені пощастило з мачухою, вірніше мамою, тоді. Їй було двадцять п’ять, батьки були проти того аби вона йшла за вдівця. Що й казати, я теж не був великим плюсом на користь, але вона все ж виростила мене. Більше того – вона ніколи не робила між мною і братом різниці, досі не робить.
Моя мама прекрасна бабуся. не скажу, що у нас в житті все завжди було добре, але я виріс у прекрасній сім’ї. Тато про мене досі не згадує.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Голова картинка – pexels.