fbpx
Дозвілля
Будеш зі мною жити? – запитала мачуха тримаючи мене за руку, – Тато твій повинен трохи побути один, а ти зі мною підеш?

Коли мені було чотири роки я залишився удвох з батьком. Жили ми з ним добре, я поступово звик жити без мами. Одного разу батько привів у дім дівчину, звали її Інна.

– Знайомиться син, це моя дружина, – сказав батько гордо.

– Здравствуйте, – сказав я тихо, не знаючи, що чекати від цієї жінки.

Інна виявилася доброю і турботливою, я швидко до неї прив’язався і намагався в усьому їй допомагати. А батько навпаки змінився не в найкращу сторону. Інна часто мене захищала від чого їх відносини псувались щодня.

Минув час і Інна відчула, що при надії. Батько кілька днів бігав щасливий, буквально на руках носив Інну, пилинки з неї здував.
Потім йому мабуть набридло і він знову став сам собою.

В той день Інна себе не добре себе почувала і майже весь час лежала. Я наливав їй чай і просто сидів поруч, щось розповідаючи.
Потім підхопилась спробувала встигнути приготувати вечерю, але самопочуття її не покращилось, тому вона нічого приготувати так і не змогла.

Тато нічого не став слухати. Він літав квартирою, а Інна була навпаки – спокійною і задумливою. З татом вона не розмовляла і мало звертала на нього увагу. Увечері Інна довго сиділа в кімнаті і спати не лягала, все думала про щось.

А коли батько заснув, вона зібрала свої і мої речі і, взявши мене за руку вийшла з дому.

– Куди ми йдемо? – запитав я.

– Хочеш жити зі мною. – запитала вона мене у відповідь.

Хочу, а тато? – відповів я.

– А тато хай поживе один, – зітхнувши, відповіла вона, – або ти хочеш до батька.

– Ні, мамо, мені з тобою добре, татка я люблю, але ти ж моя мама, – сказав я.

– Як ти мене назвав? – здивовано запитала Інна.

– Мама, – тихо відповів я.

– Мій ти хороший, – заплакала Інна і обійняла мене.

Через якийсь час мама Інна подала на розлучення. Вона думала, що батько захоче забрати мене, але він не став претендувати, так я залишився жити з нею.

Через кілька місяців у мене з’явився братик.

Зараз я уже давно не дитина, сам батько трьом бешкетникам. Напевне тільки тепер я усвідомлюю як мені пощастило з мачухою, вірніше мамою, тоді. Їй було двадцять п’ять, батьки були проти того аби вона йшла за вдівця. Що й казати, я теж не був великим плюсом на користь, але вона все ж виростила мене. Більше того – вона ніколи не робила між мною і братом різниці, досі не робить.

Моя мама прекрасна бабуся. не скажу, що у нас в житті все завжди було добре, але я виріс у прекрасній сім’ї. Тато про мене досі не згадує.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Голова картинка – pexels.