Коли мені виповнилося двадцять сім, батьківська турбота так мене втомила, що я остаточно зрозуміла: треба терміново обзаводитися власним житлом. Бабусь або тіточок, які могли б залишити мені у спадок квартиру, на жаль, не було, а значить, вихід один: купувати. Як може купити квартиру менеджер середньої ланки з середньою ж зарплатою? Правильно: взяти позику
Своїх батьків я люблю. Вони у мене хороші, добрі і дбайливі. Навіть занадто турботливі! «Катюшо, одягни шапку, сьогодні прохолодно», – тривожиться мама. «Кошеня, не читай лежачи: очі зіпсуєш!»
Я пізно поверталася додому з прогулянки. Було по-літньому світло. Біля сусіднього ганку неспокійно крутився Рекс. Він жалібно скулив, а побачивши мене, кинувся назустріч. Повідка на ньому не було. Мене відразу ж охопило передчуття чогось недоброго. Я поспішила до під’їзду. Закрито
Три роки тому я закінчила навчання, влаштувалася на роботу і орендувала першу самостійну квартиру. В старому тихому районі з затишним, потопаючим в зелені двором. Перший раз я побачила
Півроку тому ми переїхали до нової квартири. Квартира невелика, та ще й на першому поверсі, але зате будинок новенький і район центральний, до всього рукою подати. Перші місяці все було як завжди: ремонт, покупка меблів, клопоти, а потім все заспокоїлося. І тут ми помітили дещо незвичайне в нашій новій квартирі
Наприклад, ми з чоловіком сидимо біля телевізора, і раптом ні з того ні з сього повз нас начебто хтось пройшов залишивши після себе шлейф парфумів — конкретний аромат
Не скажу, що ми з дружиною сварилися. Просто життя перетворилося на безперервну рутину. Діток в шлюбі ми так і не нажили. Трикімнатну квартиру обставили. Дружина говорила, що треба більше заробляти. А я тримався улюбленої роботи
Річ у тім, що досить давно відкрив рибальський магазин. Мені подобалося, і з часом він перетворився на справжній клуб. До мене з’їжджалися захоплені люди з усього міста і
Я була неприємно вражена побаченим. Це ж треба! він колишній дружині квартиру і машину залишив, а сину ще й аліменти виплачує у розмірі прожиткового мінімуму? Е, ні! Я цього так точно залишати не збиратись
З Романом ми познайомилися в одному кафе. Я прийшла на обід, він сидів збоку. Підійшов до мене та запитав чи можна до мене підсісти. Я дала згоду, а
Ми в в свекрухи зайчика забули. Звичайний такий сірий з зашитим вухом, але без нього донька спати б не лягла. Мусили повернутись. Зайчику зайчику, не знаю дякувати тобі чи ні, але завдяки тому, що ми тебе забули, я всю правду і дізналась
– Я завжди за свою свекруху горою стояла! – розповідає Ольга. – Була впевнена, що мені пощастило: у нас ідеальні стосунки! Вона мені дійсно дуже допомагала з дітьми,
Я гортала профіль своєї давньої подружки. Переглядаючи записи на сторінці, фотографії, я звичайно ж, заглянула і в списки друзів. Від чогось погляд відразу впав на фото дівчини в рожевій сукні з вечірньою зачіскою
Я б не сказала, що історія моя була про дружбу, точніше сказати вона про початок якихось стосунків, про несподіваний початок спілкування, а вже дружбою це все в підсумку
Коли Гриць сказав нам, що прийде до нас у гості зі своєю дівчиною, я навіть не знала, чого й очікувати, але тільки не цього. Ми з чоловіком були вражені
Існує така думка, що закохані повинні бути зовні схожими одне на одного. І виявляється саме такі пари здебільшого вважаються найщасливішими. Допитливі вчені навіть знайшли цьому якесь розумне пояснення.
Розлучилися ми з Сергієм за взаємною згодою і щирим бажанням ніколи більше не перетинатися в цьому світі. П’ять років — в трубу. Очі б мої більше його не бачили! Я будувала життя заново: вільна, горда, успішна. Майно ми поділили: колишньому принцові— коня, тобто автомобіль, мені — двокімнатний умебльований замок, бо Сергій меблі ділити благородно відмовився
Ми з чоловіком розлучилися… Але як виявилося обоє шкодували про це. І раптом Ганна мені напророкувала маленьке диво! А чоловік побачив уві сні… Але про все по порядку.
5:40 ранку. Я йду пити каву на підвіконня. Ось уже більше ніж чотири роки зі свого вікна я спостерігаю одну і ту ж картину. Щоранку, хвилина в хвилину. О 5:40 літня жінка підходить до свого вікна, відкриває штори бере чайник спочатку поливає квітку, а потім обприскує її з пульверизатора, далі п’є чай і виходить на подвір’я — підгодовує бродячого собаку, який вже давно влаштувався біля дверей її під’їзду
Потім вона сідає на лавочку сама і дивиться кудись в далечінь. Просто дивиться. Жодного разу не бачив її у компанії інших людей. Сьогодні 5:40 ранку. Я йду пити

You cannot copy content of this page