– Доню, ти достатньо доросла щоб заводити дітей, а значить, сама здатна забезпечити їх житлом, – сказала безапеляційно мама і вимкнула зв’язок. Дарина залишилась одна посеред вулиці з двома близнятками – немовлятками на руках.
У нас з чоловіком Богданом було все добре в стосунках, і ми готувалися до появи первістка. Звістку про те, що у мене будуть близнюки, я прийняла спокійно. Знаючи свою генетику, я була майже впевнена, що матиму двійнят. Але чоловік занепокоївся, коли дізнався, що дитина буде не одна. З цього моменту, можна сказати, все і почалося – наша сім’я почала розсипатись!
Ми жили в його квартирі. По суті, я «прийшла на все готове», тому, претендувати на майно або житло – не мала морального права. За місяць до появи малюків чоловік почав все частіше і частіше десь зникати і постійно затримуватись. Один раз – не прийшов на ніч, потім – пропадав всі вихідні. Я розуміла, що у нього з’явилася інша жінка, і він цього навіть не приховував, а навпаки, намагався всіляко це демонструвати.
Коли мене поклали на збереження, сусідка Жанна прийшла і сказала, що Руслана (вона була моєю найкращою подругою) переселилась до нас, і тепер живе з Богданом на правах господині дому. Для мене ця звістка була як грім серед ясного неба.
Спочатку я не повірила, але, коли за весь час мого перебування в стаціонарі чоловік жодного разу не приїхав, не відповідав на дзвінки і навіть не подумав прийти на виписку, я ледь не знепритомніла, усвідомивши, що залишилась з двома немовлятами без чоловіка і дому.
Мені просто нікуди було їхати. До того ж, не було грошей на таксі. Перше, що спало на думку – дзвінок мамі. Я попросила її забрати мене з малюками, на що почула відповідь:
– Доню, ти достатньо доросла щоб заводити дітей, а значить, сама здатна забезпечити їх житлом.
Я була сама не своя! Навіть мама в такій ситуації залишила одну! Цього вже, я точно не очікувала!
І, хто б міг подумати, що на виписку прийде сусідка! Вона втішала мене, як могла, і забрала «вже нас» до себе. Жанна виділила нам цілу кімнату.
Було не просто – Богдан не віддавав мені те, що я підготувала для дітей. Тільки завдяки секондам мені вдалося купити малюкам найнеобхідніше.
Ночами я писала курсові роботи на замовлення, а вдень – друга сусідка, молода матуся, приносила свою дочку і платила мені за те, щоб я наглянула за нею, доки та збігає на йогу.
Через кілька років я влаштувала малюків у ясла і все ж змогла вийти на роботу. З Жанною ми тепер не просто кращі подруги, вона мені рідніша, ніж мама рідна і сестра. У кого двійня, той розуміє, як то, коли вони ростуть.
З мамою я досі не спілкуюся, думаю, їй варто першою зробити крок до примирення, але вона не поспішає, а я – не наполягаю.
Зараз моїм хлопцям по 6 років, в цьому році вони йдуть в перший клас. За весь час татусик жодного разу не подумав відвідати нас, але я цьому навіть рада. Мої хлопчики не будуть бачити у своєму житті приклад зради, і я обіцяю виростити їх справжніми чоловіками!
Поки живу у все тієї ж сусідки, але вже оплачую квартплату у повному обсязі. Навіть подумати лячно, що було б, якби не її добра і любляча душа і завжди простягнена рука помочі.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
