Дивуюся, як люди вміють натуру свою ховати. Ось невістка у мене – до весілля була лапуня. А як законною дружиною стала, то все, тепер на вулиці через раз вітається, і то, через силу. Але ж я їй нічого не зробила поганого.
Нас син познайомив, коли вони з Вікою з’їхалися, тоді вже вирішили, що ніби як все серйозно. Мені дівчинка впала в око, ввічлива така, господарська. Вдома у них завжди чисто, готувала добре, на сина закоханими очима дивилася. Загалом, добре себе показала.
Син її приблизно через півроку заміж покликав, вона погодилася. Ще близько року вони жили без штампів, до весілля готувалися. Хотіли пишно відсвяткувати, з лімузином, рестораном, купою гостей. Справа їх, я туди не лізла, хоча і думаю, що краще б на квартиру відкладали, все ж корисніше, ніж за один день такі гроші прогулювати. Але свою думку я тримала при собі, у мене її не питали.
Поки до весілля готувалися, Віка себе проявляла тільки з позитивного боку. Вітала з усім святами, в гості кликала, якщо з сином приїжджали, то вона все допомогти поривалася. Ну, думаю, пощастило мені з невісткою, сказати нічого. Щастило мені з нею аж до весілля. А як штамп у паспорт отримала, так як підмінили її.
На весілля я молодим подарувала гроші, вирішила, що вони самі краще розберуться, на що їм потрібно витрачатися. Побажала щастя сім’ї, посиділа для пристойності і пішла скоро. Там в основному друзі були, молодь, чого я буду втручатися. Ми домовилися, що на наступний день поїдемо на дачу шашлики смажити, посидимо вузьким колом. Хресна сина приїхати на весілля не встигала з відрядження, ось вирішили іншим разом зібратися на дачі.
Я розуміла, що молодим не до того буде, тому всю підготовку взяла на себе. М’ясо купила, замаринувати, салатики, бутербродики – все робила сама. Від молодих тільки присутність була потрібна.
Приїхали вони пом’яті, звісно, мабуть, не виспалися, але діло молоде. Син крутиться, щось допомагає, жартує, а невістка сидить в телефоні, ні про яку допомогу мови не йшло. Я думала, що вона з учорашнього себе не дуже почуває, тому її не чіпала, нехай сидить, ми з хрещеною і її дочкою все самі накрили. Весь день Віка просиділа з кислим обличчям.
Потім по дрібниці якось почалося все накопичуватися. Кличу їх в гості – син один приходить, напекла пирогів, хотіла занести, Віка каже, що вони не вдома і незрозуміло, коли з’являться, а потім при розмові з сином з’ясовується, що вони вдома весь день були. Я не кожен день їм надзвонювала або приходити хотіла, але раз в місяць була б не проти, щоб вони до мене або я до них приходила. Раніше ж бачилися і частіше, і нічого страшного не відбувалося.
Минулого місяця у сина день народження був, він сказав, що відзначати особливо не буде, грошей немає. Не буде – його справа, а я все одно хотіла привітати. Купила подарунок, дзвоню синові, кажу, що ввечері заїду, привітаю на півгодини. Він сказав, добре. Слідом мені передзвонює Віка і незадоволеним тоном заявляє, що взагалі-то вони з чоловіком хотіли б побути одні. Я зніяковіла, ну нехай, раптом у неї там сюрприз, про який син не знає. Передзвонила синові, сказала, що потім приїду, а ще краще, щоб він сам заїхав.
Ну через дві години з’ясувалося, що друзів вони чекали. А мене невістка обманула. Стало прикро і незрозуміло, чому не можна було прямо сказати, що у них гості? Я б і не пішла, що мені там з молоддю робити? Але і невістка заради пристойності могла б покликати.
Не стала ні їй, ні синові нічого казати на цю тему, нехай живуть, як хочуть. Не знаю, що у неї в голові там. А що в голові щось не так, я переконалася на днях. У магазині з Вікою зіткнулася, вона до останнього робила вигляд, що мене не бачить, але я не горда, привіталася першою, так вона навіть голову не повернула, зробила вигляд, що не почула. Хоча я точно бачила, як вона на мене дивилася.
Ось це, звісно, був номер. Там я наздоганяти і з’ясовувати стосунки не хотіла, намагалася потім зателефонувати, з’ясувати, де це я дівчинку так образила, що вона аж не вітається, але вона скидає або не бере слухавку.
Не знаю, що і коли я зробила не так, але я зі свого боку більше не збираюся намагатися налагодити з нею стосунки. Синові поки говорити нічого не буду, є маленька надія, що вона при надії і зміни у поведінці цим зумовлені. Сподіваюся.
Фото ілюстративне.
