Дозвілля
Тетяні було десять років, коли народилася Аня. Дівчинка звикла бути єдиною дитиною в сім’ї і що увагу батьки звертають тільки на неї, а тут якась писклява малявка вимагала
Мені шістдесят, але обставини склалися так, що вже три роки я не працюю. Живу в селі, вирощую птицю, худобу, маю власний город. Майже все вирощене, везу на ринок
Був ранок вихідного дня. За кухонним столом в двокімнатній квартирі сидить в майці Сергій Захарченко. Чоловік середніх років, майже “свіжий”, і зовсім розлучений. Він дивиться на стіну на
Бублик народився в підвалі разом зі своїми братами і сестрами. Згодом, кошенят розібрали, кішка-мама побрела до іншого підвалу, а Бублик залишився. Самотність його не бентежила, а навпаки радувала.
Ми з чоловіком ще досить молоді: йому 26 років, а мені 24. І у нас були великі плани на майбутнє. Але в минулому році моє життя перевернулось –
Друзі і знайомі вишукували причини, будували теорії і, ніде правди діти, відверто зловтішалися. Ще б пак, він на роботі гарує, вже купив квартиру, зробив ремонт, придбав машину. Жінку
Мама нещодавно мені сказала, що виморилась від постійного шуму, який створюємо ми з сином. Вона вже занадто стара, їй хочеться тиші і спокою, а не плачу чи сміху
Можете мене засуджувати, але я вже не можу жити під одним дахом із власними дітьми. Дуже і дуже хочу попросити їх на вихід, але лячно зіпсувати стосунки з
Мама не дає нудьгувати. Спочатку рік вмовляла нас купити їй однокімнатну квартиру, щоб вона туди переїхала, а ми б перебралися в її двjrsvyfnye. Тепер уже півроку вимагає повернути
Василь, веселун і баламут, в селі мав славу несерйозного хлопця. Дівчата дружно сміялися над його жартами, але належної уваги йому не приділяли. «Хіба ж це жених? З таким