Стривай, подруго, зараз збігаю! – відгукнулася Катерина. Посунула ближче стілець, сперлася на нього міцніше і пошкандибала на своєму “коні” до віконця. Визирнула у вікно з надією побачити дітей
Ранок першого дня Нового року в кімнаті будинку престарілих був наповнений радісним очікуванням. У цей день мешканки кімнати чекали в гості своїх синів – ті обіцяли відвідати матерів
Поліно, допоможи племінників в школу зібрати, – сестра Оля зателефонувала очікувано, 25 серпня. – Я там накидала в кошик, подивися. Оплатиш, передзвони я ще дещо замовила, скажу як саме оплатити
— Поліно, допоможи племінників в школу зібрати, – сестра Оля зателефонувала очікувано, 25 серпня. – Я там накидала в кошик, подивися, чи зможеш оплатити? Скрін пришлю. Поліна подивилася
Вирішила сюрприз рідні зробити і навідатись. Їхали без попередження, два роки не бачились, дуже вже скучила. Але сюрприз мене очікував і не просто сюрприз а величезна приголомшлива новина
– Танюшо, не можу! Не виходить, ти ж сама все бачиш, що коїться! Не виходить поки ніяк! – такі відповіді я чула протягом двох років поспіль, коли дзвонила
Що ж тут незрозумілого? Марійка вийшла заміж. У неї своя сім’я, чудовий чоловік, скоро дитинка з’явиться. Навіщо далі мене терпіти. Адже заради Марічки стільки часу жив зі мною? А зараз потреби в цьому немає. Можеш їхати до своєї Ясни! Ти думаєш я нічого не знала? Світ тісний, і не без добрих людей. Просвітили давно, років так десять тому
Їхнє знайомство відбулося п’ятнадцять років тому. Він відпочивав в санаторії. Там вони і познайомилися. Не помітити таку жінку було просто неможливо. Вона ніби зійшла з полотен художників минулого
Вранці вона прокинулася і подивилася на полицю Максима. Та була акуратно застелена, а речі її попутника зникли. Оля здивувалася, адже з вчорашньої розмови вона знала, що їдуть вони в одне місто, і часу було ще більше, ніж достатньо. Вона сиділа і чекала. Чекала, чекала, а потім не витримала і пішла до провідниці. Попросивши чаю Оля, ніби між іншим, запитала: – До речі, а Ви не підкажете, де мій сусід по купе?
Ольга у свої 33 роки вона виглядала чудова, була заміжньою, в щасливому шлюбі підростав синочок, на роботі її поважали і цінували. І хоча перші бурхливі почуття неймовірного кохання
Начальник на підвищених обертах мені – знайди її сьогодні, це не обговорюється, я йому – я чарівниця, по-вашому, де я її знайду?  Він щось ще мені там бурчить і кидає слухавку. Включаю музику на повну і йду далі
Кумедне згадалося. Давно було. Іду по вулиці в навушниках, сперечаюся з начальником по телефону. Потрібно було знайти одну колишню колегу, щоб вона підписала один папір і забрала гроші,
Взимку Боднар прийшла на роботу чорніша за хмару. Мовчить весь день. Жінки переживають. Цікаво, в чому справа. Виявляється Радченко пішов до чергової панянки з дітьми
Боднар Тетяна Іллівна — дуже хороша, і дуже своєрідна людина. Взяти хоча б її зовнішність. Худенька, сутула жінка. Обличчям нагадує вороненя: маленьке личко, ніс довгий з горбинкою, дуже
Як виглядає донька великого актора, батьком якої він став у сімдесят років?
Як виглядає донька великого актора, батьком якої він став у сімдесят років? Стелла Бeльмондо з’явилась на світ в 2003 році в шлюбі Жан-Поля Бeльмондо з манекенницею і балериною
Приходжу додому, а дружина здається і з місця не сходила. Та ж поза – вся в черговому серіалі. Вирішив хоч трошки присоромити і викликав клініг, аби розгребли наш дім. Бачили б ви реакцію дружини
З дружиною ми разом вже 12 років – чималий сімейний стаж, чи не так? Спочатку все у нас було добре, я працював, дружина займалася будинком, подарувала мені двох
Зазначимо, що обидва хлопці: Діма — його син від колишньої дружини і Сергій — прийомний син його нинішньої дружини — однокласники. Коли Валерій приходив до школи, тепер уже до Сергія і випадково стикався в коридорі з рідним сином, то кожного разу робив вигляд, що не знає хлопчика. «Нічого панькатися з ним» — вирішив він, — «Бо у нього увійде в звичку канючити: то гроші, то подарунки. Відразу дам йому зрозуміти, що ми тепер чужі. Нехай матір його крутиться!»
Осінній вечір. Школа. У п’ятому класі закінчуються батьківські збори. Всі втомилися, поспішають додому. — Так! На цьому, мабуть, все… — підсумувала класний керівник, — А, так! Смілик Валерій

You cannot copy content of this page